Спалимість
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх. |
Спали́мість — це здатність речовини або матеріалу до горіння.
Займання — це початок горіння під дією джерела запалювання.
За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:
- Спалимі — речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
- Неспалимі — речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
- Важкоспалимі — речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.
[ред.] Спалимість рідин
Спалимі рідини більш пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали і речовини, тому що вони легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються
- температурою спалаху,
- нижньою і верхньою межею поширення полум’я.
[ред.] Класифікація рідин за спалимістю
За температурою спалаху розрізняють рідини:
- Легкозаймисті (ЛЗР) — це рідини з температурою спалаху до 61°С (в закритому тиглі) або до 66°С (у відкритому тиглі).
- Спалимі рідини (СР) — це рідини з температурою спалаху понад 61°С (в закритому тиглі) або понад 66°С (у відкритому тиглі).
[ред.] Спалимість газів
Ступінь пожежовибухонебезпечності спалимих газів визначається також концентраційними межами поширення полум’я.