Слово про закон і благодать
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ», Слово «О законі... і о благодаті... і похвала кагану нашему Владимиру» — визначний твір красномовства Київської Руси. Написане між 1037 — 1050, правдоподібно священником (пізніше митрополитом) Іларіоном, це «С.» стверджує самостійність київської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії щодо Києва. «С.» підкреслює протилежність «закону» (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової — християнської). «Закон» — це холод, морок і рабство, а «благодать» — тепло, осяяність і свобода. Так, колись і «земля наша» була порожня і висохла, аж доки «від краю до краю» не напоїло її євангельське джерело. Хрищення Києва — наслідок божеського піклування про Русь, це вияв, що Русь не є гірша від інших (Візантії) країн. Центральну частину «С.» становить похвала кн. Володимирові і його предкам, бо не у невідомій країні панують вони, але у Руській, знаній і чутній у всіх чотирьох кінцях світу. Сам Володимир, з потустороннього світу, піклується своєю землею, щоб її оминули «війни і полон, голод і усяка скорбота». Твір закінчується молитвою «від усієї нашої землі», у якій є і прохання, щоб чужинці її не перемогли. Автор «С.» не тільки представник політ. прямувань тогочасної Русі, але й талановитий письменник-промовець, що надав твіру стрункої композиції, пишноти стилістичного оформлення та ритмічности вислову. «С.» було призначене для «вибраних» слухачів. Це не перешкодило популярності «С.», що його часто переписували і використовували, наприклад, у хвалі Володимиру Васильковичу у Волинському літописі. Ним користався у другій пол. XIII ст. сербський письменник чернець Доментіян, пишучи про Симеона і Саву Сербських.
[ред.] Література
Горский А. Памятники духовной литературы . . . М. 1844; Müller L. Des Metropoliten Ilarion Lobrede auf Vladimir den heiligen und Glaubensbekentnis. Вісбаден 1962; Pозов Н. Синодальный список сочинений Илариона ... у ж. Slavia, ч. 2. Прага 1963.
