Сеник Любомир
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Любомир Сеник — літературознавець, літературний критик, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор Львівського національного університету ім. І.Франка, член Національної спілки письменників України.
Зміст |
[ред.] Твори
Збірки новел і повість
- “На червоному полі”. – Львів, 1998; “Трамонтана”, Львів, 2003;
Романи:
- “Ізійди, Сатано!”, Львів-Париж-Цвікау, 2000 [удостоєний міжнародної літературної премії ім. Богдана Нестора Лепкого]; Парабола. – Львів, 2005.
- Розкопати Помпеї [Есей]. – Львів, 2002.
- De rebus publicis. [Публіцистика й есеїстка]. –Львів, 2006.
[ред.] Дослідження:
Роман А.Головка “Мати”. – К., 1963;
Микола Хвильовий і його роман “Вальдшнепи”.– Львів, 1994;
Климентій Шептицький – слуга Божий. – Львів, 1997 (у співавторстві);
Роман опору. Український роман 20-х років: проблема національної ідентичності. – Львів, 2002 .
[ред.] Науковий „код” Любомира Сеника:
Зосередження уваги на національній сутності мистецтва українського слова. Інтерпретація тексту з метою виявлення національної ідентичності літератури, конфліктної сутності доби „розстріляного відродження” – духовного опору тоталітарному режимові, захист „вільної музи” в екстремальних умовах політичного чи іншого характеру.
За спроби об’єктивного висвітлення історії української літератури ХХ ст. і літературного процесу 60-70-х років був переслідуваний. Досліджує історію і теорію української літератури ХХ ст., зокрема прозу доби “розстріляного відродження”, творчість І.Франка. Численні літературно-критичні статті присвячені літературному процесові 60-90-х років ХХ ст., поетиці роману, діячам “Руської Трійці”, публіцистичні статті з громадсько-політичного життя, культури.
[ред.] Художній „код” Любомира Сеника:
У психологічному аналізі (що виходить із засади антропоцентризму літератури) виявити глибинні внутрішні процеси в людській душі, що „назовні” виявляються в голосі, жесті, міміці обличчя, у „спалаху” очей, інтонації і тембру голосу, в одязі, пейзажі і т.д.) і приховані, невидимі, що виринають у поведінці, яку „важко пояснити”. І ще – „закодована проза”, яку читач, при активній співпраці з автором, мав би прочитати і „розшифрувати” образ-символ, притчову ситуацію з явною чи прихованою біблійною „генетикою і т. ін. Нарешті – „код” ґотичної новели з глибинним психологічним і філософським заглибленням у трансцендентну сутність людини.
Герої художніх творів виявляють характер у складних екстремальних умовах, розкриваючись як неповторні особистості. Сюжетно-психологічна напруга, притчовий характер оповіді, овіяної емоційним, подекуди романтичним флером, філософічність виявляють стильову особливість новел, повістей і романів, пройнятих пошуками істини буття.
[ред.] Інформація:
Медведик П. Літературно-мистецька та наукова Зборівщина. Словник біографій визначних учених. – Тернопіль, 1998; Зимомря М. Сім спустів у серці, або слово про Любомира Сеника //Сеник Л. Ізійди, сатано! – Париж-Львів-Цвікау, 2000, с. 235-239; Шкраб`юк П. Любомир Сеник у трьох дзеркалах //За вільну Україну, 2000, № 46-47, 23 червня; Криса Б. Любомир Сеник – літературознавець і письменник //Сеник Л. Розкопати Помпеї. –Львів, 2002, с. 22-29; Шкрабюк П. Любомир Сеник у трьох дзеркалах //За вільну Україну, 2000, № 46-47, 23 червня; Симчич М. Фенікс „розстріляного відродження” //Українське слово, 2003, № 47 (3142); Моторнюк І. Грані психологічної прози //Парадигма. Вип. 2. – Львів, 2004, с. 29-35; Яремчук-Роздольська І. Тоталітаризм у романному форматі //Парадигма. Вип. 2. – Львів, 2004, с. 20-28; Яремчук І. Наближення до Миколи Хвильового: крок „Трамонтани” //Дзвін, 2005, № 11, с. 131-133; Іванишин П. Екзистенція нації в романі опору: націоцентричний підхід //Слово і час, 2005, № 8, с. 75-80; Пастух Б. Український роман опору в часі і поза часом //Дзвін, 2004, № 8, с. 150-154; Салига Т. Не „спати на волі” //Літературна Україна, № 35, 14 вересня 2006.
