Селище міського типу
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Селище міського типу, населений пункт, одна з ланок адміністративно-територіяльного устрою в СРСР і УРСР. Відповідно до положення, затвердженого Президією Верховної Ради УРСР 28 червня 1965, до С.м.т. належать населені пункти навколо промислових підприємств, будов, залізничних вузлів, гідротехнічних споруд, санаторіїв та ін стаціонарних лікувальних і оздоровчих закладів. У С.м.т. має бути не менше 2 000 мешканців і серед них не менше 60% робітників, службовців і членів їхніх родин. До С.м.т. можуть бути віднесені населені пункти (так зване робітниче селище), де проживає понад 500 осіб, з переважаючим числом робітників і службовців промислових підприємств, якщо вони розташовані біля об'єктів промислового значення. Кількість С.м.т. в УРСР постійно зростає (на кінець року): 1940 — 459, 1950 — 478, 1960 — 823, 1970 — 861, 1973 — 896 (на всіх українських землях в СРСР близько 1 100).
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
