Ріель Луї
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї Давид Ріель (22 жовтня 1844 - 16 лютого 1885) - канадський політик, засновник провінції Манітоба, і лідер метисного населення канадських прерій. Він очолив два рухи опору проти Канадського уряду і прагнув зберегти права і культуру канадських метисів коли їх батьківщина і культура в Північно-Західних Територіях потрапила під загрозу від поширення канадських володінь на захід країни.
Зміст |
[ред.] Біографія
Луї Ріель був найстаршим з одинадцяти дітей в шанованій, франкомовній родині метисів західної Канади. Його батько набув авторитет серед місцевих метисів своєю підтримкою виступів метисів проти торгівельної монополії Компанії Гудзонової Затоки. Родина Ріелів була дуже добре відома і шанована серед місцевого населення і відмічалася своєю набожністю. Луї спочатку навчався у священиків і вважалося що він теж прийме сан і стане священиком. В 1858 р. він поступив до духовної семінарії в Монреалі, де він відзначився особливими здібностями в вивченні мов, науки, і філософії. По смерті батька в 1864 в Луї покинув семінарію.
Деякий час Ріель продовжував своє навчання в жіночому монастирі Сірих Черниць в Монреалі, але його скоро виключили зі складу студентів за дисциплінарні провини. Протягом деякого періоду він залишився в Монреалі, живучи в будинку своєї тітки, Люсі Ріель. Збіднівши після смерті свого батька, Ріель був вимушений знайти роботу клерка в юридичній конторі в Монреалі. Протягом цього часу він також познайомився з молодою жінкою Марі-Жюлі Ґернон і навіть заручився з нею, але сім’я нареченої була категорично проти шлюбу з метисом. Розчарований невдачею в приватному житті і неприємною для нього роботою в конторі Ріель вирішив залишити Квебек в 1866 р. Перед тим як повернутися в колонію Червоної Річки Ріель ще встиг попрацювати в Америці - в Чикаго і Сент-Луїс.
[ред.] Повстання в колонії Червоної Річки
В середині 19-го сторіччя більшість населення колонії Червоної Річки були метиси або індіанці. По поверненню в регіон, Ріель бачив, що становище в поселенні значно погіршувалося з-за напливу англомовних поселенців з Онтаріо, зростали національні та расові протиріччя. Політична ситуація також була невпевнена, оскільки під час переговорів щодо передачі Землі Руперта з володіння Компанії Гудзонової Затоки до Канади уряд попри застереження щодо невдовольства населення вислав в регіон експедицію щоб проводити топографічну розвідку землі. Прибуття топографів викликало невдовольство багатьох метисів оскільки багато з них не володіли правом на землю. До того ж земельні ділянки були поділені по старій французькій системі і відрізнялась від нового англійського стилю.
В кінці серпня 1869 р. Ріель в своїй промові піддав критиці наміри уряду проводити топографічну розвідку. 11 жовтня 1869 р. відбулися перші сутички з топографічною експедицією і її робота була припинена. 16 жовтня був створений Національний Комітет Метисів з Ріелем на чолі, який заявив, що уряд в Оттаві тепер повинен вести перемови з метисами, і вони висувають свої права на землі в регіоні. Незважаючи на це, представник уряду, новопризначений губернатор Макдональд зробив спробу увійти в поселення 2 листопада. Сформовані сили метисів вчинили опір біля американського кордону і мирно захопили Форт Гаррі (майбутній Вінніпеґ).
6 листопада, Ріель запросив представників уряду взяти участь у зустрічі з представниками метисів щоб обговорити подальші дії. 1 грудня він висунув цілу низку вимог до канадського уряду, яку підтримали більшість франкомовних метисів. Проте серед англомовних метисів також виникла про-канадська фракція, яка намагалася озброїтися і встановити свою владу в поселенні. У збройному протистоянні англомовних метисів було обеззброєно і взято під варту в в'язниці Форта Гаррі.
[ред.] Тимчасовий Уряд
Дізнавшись про повстання, Оттава відправила трьох емісарів до повстанців, зокрема представника Компанії Гудзонової Затоки Дональда Сміта. Поки посланці були в дорозі Національний Комітет Метисів проголосив 8 грудня 1869 р. Тимчасовий Уряд, президентом якого 27 грудня став Ріель. Зустріч між Ріелем і делегацією з Оттави відбулася 5 і 6 січня, 1870 р. Коли перемови не досягли успіху, Дональд Сміт вирішив звернутися безпосередньо до народу на публічному форумі, де Сміт намагався запевнити присутніх у доброзичливості уряду. В зустрічах 19 і 20 січня, було узгоджено, що англомовні і франкомовні метиси окремо обсудять пропозиції Сміта. 7 лютого, новий список вимог був поданий на розгляд делегації з Оттави, а Сміт і Ріель домовились відправити представників в Оттаву, щоб взяти участь в прямих перемовах.
Незважаючи на прогрес в розвитку подій англомовна про-канадська фракція продовжувала готувати повстання серед метисів спрямоване проти Тимчасового Уряду сформованого Ріелем. 17 лютого було зарештовано 48 прихильників про-канадської фракції, зокрема Бултона і Томаса Скотта, яких перепровадили до в’язниці Форту Гарі. Бултон був відданий під суд і засуджений до смерті за його втручання в дії Тимчасового Уряду. Хоча Бултона помилували від смертної кари, його товариш Скотт продовжував відноситися до Тимчасового Уряду з відкритим презирством і сперечатися з охоронцями. Це спонукало інших метисів наполягати на суді і над ним. Суд визнав Скотта також винним і засудив його до смертної кари. Хоча Ріеля й просили пом’якшити кару і не страчувати Скотта, засуджений був все ж таки розстріляний 4 березня. Деякі вважають, що причиною страти Скотта було також намагання продемонструвати іншим супротивникам рішучість Тимчасового Уряду.
В березні делегати від Тимчасового Уряду прибули до Оттави і мали зустріч з прем’єром Макдональдом і іншими урядовцями. В результаті перемов була досягнута угода, яка пізніше стала Манітобським Актом від 12 травня, 1870, яка формально включила Манітобу в склад Канадської конфедерації. Незважаючи на успіхи в перемовах, посланцям не вдалося добитися амністії для членів Тимчасового Уряду.
Для охорони території країни переважно від зазіхань американців уряд відправив в поселення Червоної Річки військову експедицію під керівництвом полковника Гарнета Вулсі. Хоча уряд і розцінював це як миротворчу ініціативу, в колонії поширювались чутки, що канадські добровольці в складі експедиції хотіли лінчувати Ріеля. Побоюючись розправи Ріель втік з поселення до американської Дакоти ще до прибуття військових. 2 вересня 1870 р. з прибуттям нового губернатора була поновлена влада центрального уряду. В грудні того ж року відбулися вибори де в місцевих органах влади певні позиції здобули прихильники Тимчасового Уряду.
[ред.] Заслання
Переховуючись в США Луї Ріель продовжував цікавитися ситуацією в Манітобі і зокрема брав участь в обороні поселень і навіть сформував окремий кавалерійський загін. Не зважаючи на це, уряд Канади відносився до Ріеля з підозрою і питання амністії все ще не було вирішене. Центральний уряд країни робив все аби усунути Ріеля з політичного життя провінції, включаючи погрози та хабарі. В Манітобі і Онтаріо поширювались чутки про наміри помсти Ріелю за повстання в колонії Червоної Річки і представники від уряду запропонували Ріелю хабар в розмірі тисячі доларів аби він залишався в США. Після деяких коливань, Ріель погодився і залишився в м. Сейнт Пол, США.
Проте в Манітобі політична ситуація швидко мінялася. Деякі прихильники Ріеля пропонували висунути його кандидатуру на виборах в канадський парламент. Побоюючись помсти Ріель сам віддав свою кандидатуру товаришеві з Квебеку, який обіцяв сприяти амністії для Ріеля. Хоча його товариш і був вибраний але помер перед тим як зміг допомогти в питанні амністії. Кандидатура Ріеля була знову висунута на виборах і отримала більшість, проте сам кандидат побоювався їхати до Оттави зайняти своє місце в канадському парламенті. Поширювались чутки, що прем’єр Онтаріо запропонував винагороду в 5,000 доларів за його арешт. Побоюючись за своє життя Ріель залишався поблизу м. Пітсбург, США в одному з франкомовних поселень. Новини про засудження на смерть одного з його прихильників за участь в повстанні і вбивстві Скотта переконали його в необхідності залишатися в США. Протягом часу, хоча його прихильникам і вдалося добитися амністії, її умовами була вимога Ріелю залишатися в вигнанні. Постійний психологічний тиск призвів до загострення психічної хвороби, від якої він можливо страждав вже декілька років. Психологічний стан здоров’я Ріеля погіршився до такої міри, що 6 березня 1876 р. попри небезпеку його було переведено під вигаданим ім’ям до психіатричної клініки в Квебеку. Перебуваючи в клініці Ріель продовжував писати на релігіозні теми, в яких він вважав себе месією. Поволі його стан покращився і Ріеля було виписано з клініки 23 січня 1878 року.
[ред.] Повстання в Північно-Західних Територіях
Повернувшись зі Сполучених Штатів, Луї Ріель очолив повстання індіанців на заході Канади. Після поразки повстання Ріеля було захоплено у полон та засуджено до страти. Його повісили 16 листопада 1885.
[ред.] Ріелістська марсельєза (Marseillaise rielliste)
Страта Луї Ріеля викликала обурення серед франкомовних канадців (Ріель був франкомовним та католиком). Відбулися масові акції протесту. 22 листопада 1885 року, від 40 до 50 тисяч людей збираються на мітинг на Марсових полях (Champs de Mars) у Монреалі. Тоді ж з'являється так звана Ріелістська марсельєза (Marseillaise rielliste)
Enfants de la nouvelle France, Douter de nous est plus permis! Au gibet Riel se balance, Victime de nos ennemis (bis). Amis, pour nous, ah quel outrage! Quels transports il doit exciter! Celui qu'on vient d'exécuter Nous anime de son courage.
Refrain: Courage! Canadiens! Tenons bien haut nos coeurs; Un jour viendra (bis) Nous serons les vainqueurs.
Que veulent ces esclavagistes? Que veut ce ministre étrangleur? Pour qui ces menées orangistes, Pour qui ces cris, cette fureur ? (bis) Pour nous, amis, pour nous, mes frères, Ils voudraient nous voir au cercueil, Ces tyrans que leur fol orgueil Aveugle et rend sourds aux prières. Refrain.
Honte à vous, ministres infâmes, Qui trahissez, oh! lâcheté! ¬Vous avez donc vendu vos âmes! Judas! Que vous onti-ils payé? (bis) Dans la campagne et dans la ville Un jour le peuple vous dira: Au bagne, envoyez-moi tout ça! La corde n'est pas assez vile! Refrain.
