Радимичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Радимичі, сх.-слов. плем'я, що жило між Дніпром і Сожжю. Це плем'я займалося мисливством, пасічництвом, скотарством та підсічним хліборобством. Головні городи — Гомель, Чечерськ і Вщиж. Літопис повідомляє, що в сер. 9 століття. Радимичі сплачували данину хозарам. До Київської держави їх приєднав Олег (885), а остаточно Володимир Святославич (984).

У 911 р. брали участь у поході Олега на Візантію.

Коли ж Київcька держава по смерті Ярослава Володимировича розпалася на уділи, зах. частина землі Радимичів увійшла до складу Смоленського, а сх. — Чернігівського князівств.

Археологічні пам’ятки Радимичів: – численні курганні могильники з трупоспаленнями (9-10 ст.) та трупопокладаннями (11-12 ст.)

Радимичі разом з кривичами та дреговичами створили білоруський народ.

Востаннє радимичі згадуються літописом під таким племінним ім'ям у 1169 році.

Східнослов'янські племена
Анти \| Білі Хорвати \| Бужани \| Венеди \| Волиняни \| Древляни \| Дреговичі \| Дуліби \| Кривичі \| Поляни \| Радимичі \| Сіверяни \| Тиверці \| Уличі