Нечуйвітер волохатенький
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Видається за доцільне, щоб цю статтю було об'єднано з Нечуй-вітер волохатенький, але, можливо, варто це додатково обговорити |
|
?
Нечуйвітер волохатенький |
||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
| Hieracium pilosella |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L.) Місцеві назви - волосник, недоспілок, сліпачок тощо. Невисока (5-30 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими, густо облистненими пагонами, що рясно опушені досить довгими, зірчастими, рудуватими волосками. Листорозміщення чергове. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним порівняно великим кошиком (8 - 12 мм завдовжки) на верхівці. Воно опушене простими довгими волосками з домішкою чорних залозистих волосків. Прикореневі листки (1,5-7 см завдовжки, 0,7-2 см завширшки) цілокраї, численні, оберненояйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітки зібрані в одиночний кошик циліндричної або яйцеподібної форми. Обгортка черепичаста (9-11 мм завдовжки, 8-15 мм завширшки) . Листочки обгортки лінійні, вкриті зірчастим пушком і чорнуватими простими і залозистими волосками. Всі квітки в кошику язичкові з п'ятьма зубчиками на верхівці, ясно-жовті, двостатеві. Язички крайових квіток зовні з червоними смужками. Тичинок п'ять, вони зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик один з дволопатевою приймочкою. Плоди циліндричні, сім'янки без носика, до 2 мм завдовжки, темно-червоні, з дев'ятьма поздовжніми реберцями. Чубок із зазубрених, шорстких і крихких брудно-білих волосків.
Росте нечуйвітер у соснових і мішаних лісах, на лісосіках, прогалинах, пісках. Світлолюбна рослина. Цвіте в травні - червні, нерідко повторно ще й восени. Поширений майже по всій Україні. Заготовляють в усіх областях України. Запаси сировини значні.
[ред.] Практичне використання
Лікарська, медоносна, отруйна і декоративна рослина.
У народній медицині суцвіття використовують при хворобах шлунка, жовтяниці, для збудження апетиту, при туберкульозі легень, пропасниці, наривах у горлі, як кровоспинний засіб, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах, катарі товстих кишок, при кровотечах з легень, для розсмоктування пухлин кровоносних судин, як ранозагоювальний засіб для-протирання рота при молочниці у дітей, свіжі листки прикладають до наривів.
У ветеринарії використовують проти глистів, особливо у свиней, відваром рослина миють хворих тварин, екстракт пропонують проти бруцельозу. Есенцію з свіжої рослина використовують у гомеопатії.
Рослина містить дубильні речовини, смолу, слиз, кумарин і флавоноїди. Нечуйвітер волохатенький - посередній літній медонос, квітки охоче відвідують бджоли, хоч медопродуктивність його незначна. Отруйний для овець. Придатний для декорування сухих піщаних відкосів, кам'янистих гірок.
[ред.] Збирання, переробка та зберігання
Збирають усю рослину разом з коренем. Сушать у затінку або на горищах, під залізним дахом. Висушені рослини зберігають у коробках, вистелених папером.
[ред.] Джерела
- Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979
