Людвік І Великий
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Л́юдвік І Вел́икий (Людвік Угорський, Лайош І; 1326 - 11 вересня 1382) - угорський король з 1342, польський король з 1370. Син Карла Роберта і Ельжбети Локеток.
Вів войовничу зовнішню політику за висунення Угорщини на провідні позиції у Європі. В 40-50-х рр. 14 ст. брав участь у загарбанні земель Галицько-Волинського королівства. В 1350 уклав договір зі своїм дядьком польським королем Казиміром III Великим про перехід польських земель та окупованих поляками Галичини та Холмщини під владу Угорщини. Після смерті Казиміра III Великого став королем польським. У 1372 передав владу над Галичиною своєму наміснику князю шлезькому Владиславу Опольському (правив до 1377). У 1376-78 вів вперту боротьбу з Великим князем Литовським Любартом за Західну Волинь. Після смерті Людвіка І Великого польський престол посіла його дочка Ядвіґа.
| Попередник: | король Угорщини 1342 – 1382 |
Наступник: |
| Карл Роберт | Марія |
| Попередник: | король Польщі 1370 – 1382 |
Наступник: |
| Казимир III Великий | Ядвіґа |
