Любисток Григорій
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЛЮБИСТОК Григорій Михайлович – український співак-бандурист XVIII ст., народився в Прилуках. У 1730-1749 р. р. перебував при дворі цариці Єлизавети Петрівни, де цінували його як виконавця і співака. У 1749 році йому було надано дворянство і чин полковника. Пізніше він придбав землю на Полтавщині поблизу Лубен. Жив там до смерті.
Як свідчать записи камер-юнкера Берхольца, при дворі цариці Єлизавети Петрівни служили й українські бандуристи. Найталановитіший серед них – прилучанин Григорій Любисток. Якого роду “виписали з України для двору Єлизавети сліпого Григорія, історія нам не каже. Ми знаємо лишень, що був він городовим козаком з Прилук, співав пісню “Про правду й неправду”, мріяв пробратися на подвиги в ім`я рідного народу. Але його доставили до Москви, щоб він розважав царський двір. Дев’ятнадцять років (за винятком кількамісячної перерви, коли утікав в Україну) він утішав розніжений царський слух українськими думами та піснями. І вражена його талантом цариця не скупилася на “лакомство нещасне”: пожалувала сліпця дворянством, рангом полковника, значними сумами грошей, за які Любисток скуповує будинки в Петербурзі й Москві, цілі села в Україні. Проте, ставши одним із найбагатших та найвпливовіший вельмож (1747 року впродовж семи місяців “в доме каменном дворянина Григория Михайловича Любисткова над Мойкою” засідав Сенат Російської імперії), він ніколи не забував рідної землі, робив усе, що міг, для відновлення в Україні гетьманства. Як придворний кобзар Григорій Любисток “помер” 1749-го. Дата його фізичної смерті та місце поховання невідомі.
Джерела
БІЛОКІНЬ С. Григорій Любисток //Родовід. – 1993. – № 6. – С. 10-15. Нарис про відомого у XVIII ст. бандуриста. Був пов’язаний із родиною Розумовських, співав при дворі цариці Єлизавети Петрівни.
Г. В. Придворный бандурист в бегах //Киев. старина. – 1888. – XXIII. – С. 21-23.
ЛЮБИСТОК ГРИГОРІЙ МИХАЙЛОВИЧ (? – ? 18 ст.) //Мистецтво України: Біогр. довід. – К., 1997. – С. 380.
КОБЗАР Григорій Любисток //Лавров Ф. Кобзарі: Нариси з історії кобзарства України. – К.: Мистецтво, 1980. – С. 63-64.
МАЙДАНСЬКА С. По той бік студеного плину //Березіль. – 1992. – № 3-4. – С. 26-47.
Оповідання про Г. М. Любистка. САВОН О. Мандрівні та придворні кобзарі //Правда Прилуччини. – 1990. – 15 верес.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
