Клейноди
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Клейноди (німецькою — дрібний, малий) — відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у 15—18 століттях.
Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.
Військові (державні) клейноди належали усьому війську (державі) і вручалися обраній на відповідну військову (державну) посаду старшині.
Так само січові, полкові та інші клейноди належали тому чи іншому утворенню і вручалися обраній військовій і цивільній старшині.
По закінченні терміну клейноди передавалися новообраній старшині або зберігалися до обрання у Генеральній канцелярії, січовій церкві, скарбниці тощо.
Окремі клейноди:
- булава — відзнака гетьманської влади та кошового отамана на Січі.
- бунчук — відзнака гетьмана і кошового, що знаходилася у бунчужного.
- корогва — військова відзнака, що знаходилася у хорунжого.
- печатка — військова, січова, полкова або сотенна — зберігалася у генерального чи
полкового судді, а сотенна — у сотника.
- литаври — військові клейноди, що знаходилися у довбиша.
- гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового обозного, а на Січі — у пушкаря.
- сурми — військовий, полковий та січовий клейноди під віданням сурмача.
- пернач або шестопер — відзнака полковника полку і паланки.
- значок — заступав у будні корогву військову та полкову, відзнака сотні куреня.
- тростина, або комишина, іноді ліска — первісне відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше — відзнака генерального чи полкового судді.
