Зовнішні покрови риб
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
За незначними виключеннями, зовнішні покрови риб представлені шкірою з лускою. Як і у всіх інших хребетних, шкіра риб поділяється на дерму (більш глибокий шар) та ороговілий епідерміс (поверхневий шар). Залози в епідермісі секретують мускусоподібний екстракт, що захищає зовнішні покрови тварини.
У формуванні луски беруть участь як зовнішні, так і внутрішні шари шкіри. Хрящеві риби мають плакоїдну луску, що гомологічна зубам всіх хребетних; заходячи в рот, плакоїдні луски, власне, і перетворюються на зуби в акул та скатів. Структура плакоїдної луски цілком спіьна із структурою зубів: вона складається із дентину, якій формує основу, а зверху вкрита емаллю. За хімічним складом ці дентин та емаль не відрізняються, наприклад, від дентину та емалі зубів людини. Втрачені плакоїдні луски не поновлюються, але при зростанні риби іхня кількість збільшується. В деяких хрящевих риб (наприклад, в чорноморського катрана) плакоїдні луски можуть перетворюватись у великі колючки.
Костистим рибам притаманні декілька різних типів луски.
Ганоїдна луска наявна в найбільш примітивних з променеперих риб, наприклад, в осетрових. Вона cформована костяними платівками, що зверху вкриті шаром схожої на дентин речовини ганоїдін; часто така луска (або, як її ще називають, „жучки”) вкривають тіло риби суцільним захисним панцирем, як в родинах Багатоперові (Polypteridae) та Панцирникові (Lepisosteidae).
Для викопних кистеперих та двоякодихаючих риб, а також для сучасних кистеперих риб, характерна космоїдна луска, зовнішня поверхня якої утворена шаром косміна (звідки походить назва), а поверх нього – дентина; космін підстилається шаром губчастої кістки; філогенетично ця луска являє собою кілька зрослих плакоїдних лусок. У сучасних видів кистеперих та двоякодихаючих риб зовнішній дентиновий та внутрішній губчастий шари поступово редукуються – у сучасних видів роду Латимерія на поверхні луски збереглися лише поодинокі бугорки дентину.
Луска справжніх костистих риб називається еласмоїдною і поділяється на ктеноїдну (зубчасту) та циклоїдну (округлу), на основі форми зовнішньої кромки. На відміну від більшості підвидів плакоїдних та ганоїдних лусок, циклоїдні та ктеноїдні розташовані так, що передні накладаються на задні, а самі луски анатомічно є тонкими кістковими платівками; останнім часом було встановлено, що гребiнчаста поверхня ктеноїдної луски покращує гідродінамічні властивості риб.
Забарвлення риб може варіювати в дуже широких межах: від однотонного практично всіх можливих кольорів, до розчленовуюче-маскувального „камуфляжного” забарвлення, або, навпаки, підкреслено яскравого, „попереджувального”, у риб, яким притаманні ядовиті залози і т.п. види захисту.
