Епіменід
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЕПІМЕНІ́Д (гр. Epimenides) — жрець, оракул і поет; народився в VII ст. до н. е. на Кріті в місті Фесті, потім жив у Кноссі. У давніх міфах зображується улюбленцем богів. За Арістотелем, він не провіщав майбутнього, але тлумачив минуле. Він був також творцем окремої космогонічної системи. Коли афіняни після повстання Кілона хотіли очиститись від Кілонового прокляття, то прикликали Е. для принесення очисних жертв; Е. здійснив жертвопринесення і в нагороду дістав маслинову гілку, присвячену Афіні. За пізнішим переказом, Е. ще юнаком заснув у зачарованій печері і прокинувся лише через 57 років. Міфи розповідають про надзвичайне довголіття Е. (нібито помер на 154-му році життя).
Міф про Е. ліг в основу «Пробудження Е.» Гете.
