Епігони
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЕПІГО́НИ (гр. Epigonoi — нащадки) — 1) сини героїв, які брали участь у поході сімох проти Фів, організованому через 10 років після невдалого походу їхніх батьків. Це були: Алкмеон, син Амфіарая, Егіалей, син Адраста, Діомед, син Тідея, Промах, син Партенопея, Стенел, син Капанея, Терсандр, син Полініка, та Евріал, син Мекістея. За велінням оракула, похід очолив Алкмеон, що підійшов до міста з великим військом аргів’ян; фіванцями командував син Етеокла Лаодамант. Коли він загинув у боротьбі (з-поміж епігонів загинув Егіалей), фіванці повернулися до міста, але потім, за порадою провісника Тіресія, залишили Фіви, а до аргів’ян відрядили гінця з пропозицією миру. Довідавшись про втечу фіванців, аргів’яни зайняли місто і зруйнували його. Частину здобичі й дочку Тіресія Манто відправили до Дельфів, а самі повернулися додому. Поетична обробка війни е. була здійснена в кіклічній поемі «Е.» та в деяких грецьких драмах. У дельфійському храмі були присвячені аргів’янам статуї е.; 2) починаючи з елліністичного періоду, е. називалися нащадки воїнів та полководців Олександра Македонського. У переносному розумінні е. — особи, що за нових умов механічно відтворюють застарілі ідеї або прийоми й мистецькі засоби своїх попередників.
