Данай
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ДАНА́Й (гр. Danaos) — син єгипетського царя Бела. Рятуючись від свого брата Єгипта, разом з яким він правив Лівією, втік із своїми 50-ма доньками на Родос, а звідти до Аргосу, де його вибрали володарем. Д. спорудив Аполлонові храм і навчив мешканців копати криниці, а його доньки (Данаїди) шукали джерела. Данаїди встановили тесмофорії і через те згодом стали в Аргосі об’єктом культу. Тим часом до Аргосу прибули 50 синів Єгипта і примусили Д. віддати за них заміж Данаїд. За наказом Д., якому оракул провістив смерть від руки зятя, Данаїди в першу шлюбну ніч повбивали своїх чоловіків (тільки одна з них, Гіпермнестра, врятувала свого чоловіка Лінкея ). За цей злочин Данаїди були приречені вічно наповнювати водою бездонну бочку в Аїді. Згодом від руки Лінкея загинули Д. і його доньки (варіант: Д. добровільно передав владу Лінкеєві). Міф про вбивство Данаїдами своїх чоловіків — варіант поширеного в античності сюжету про опір батька одруженню дочки (пор. Пелоп і Гіпподамія, Акрісій і Даная тощо). За ім’ям Д. мешканці Аргосу стали зватися данайцями. Сюжет з міфа про Д. використав Есхіл у трагедії «Гікетіди» («Ті, що благають захисту»).
