Гопники
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Го́пник (гопник, гоп) — представник радянської та пост-радянської субкультури, утвореної в результаті інфільтрації кримінальної естетики в робітниче середовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі з інших людей, шахрай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.
Слово походить з російської мови. За однію з версій утворилось від старої абревіатури ГОП – (рос. городское общество презрения), що існували на початку XX століття у Петербурзі, за іншою - від слова "гоп-стоп" (на злодійському жаргоні - пограбування, напад, збройний грабіж).
Характерні особливості гопів:
- Ходять вони зграйками по 2-3 людини
- Бритоголові
- Носять КЕПКУ та спортивні штани
- Улюблене прохання: "дай рубас"
- Усі один одного називають "васями"
- лузають насіння ("сьомки")
[ред.] Дивись також
[ред.] Зовнішні посилання
- Любко Дереш. Культ. Авторська класифікація гопників.
- Ростислав Мартинюк. Мордовський лексикон лоховатих українськиx гопників. - ПЕРЕХІД IV, №2. - 2002.
