Говірка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГОВІРКА — найменша одиниця теріторіальної диференціації діалектичної мови. У структурі мовно-теріторіальних утворень (Говірка — говір/діалект — наріччя) лише Говірка є реальною комунікаційною системою, засобом спілкування мешканців одного, рідше кількох населених пунктів, принципово рівнозначною мові. Говірка відзначається єдністю структури, протиставляється іншим Говіркам набором диференційних ознак на фонетичному, акцентуацному, граматичному, лексичному, семантичному рівнях. Близькі за визначальними рисами Говірки утворюють групи говірок і говори. Сукупність усіх говірок складає діалектичну мову. Говірка є центр, об’єктом описової діалектології (див. Свєнціцький І. Бойківський говір с. Бітлі, 1913), картографування у лінгвістичних атласах.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- ЕНЦИКЛОПЕДІЯ "УКРАЇНСЬКА МОВА"КИЇВ 2000, П. Ю. Гриценко
Синявський О. З укр. діалектології. В кн.: Укр. діалектол. збірник, кн. 2. К., 1929;
- Вопросы теории лингв. географии. М., 1962;
- Жилко Ф. Т. Нариси з діалектології укр. мови. К., 1966.
