Генетичний матеріал
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Генетичний матеріал використовується, щоб запам'ятати генетичну інформацію будь-якої життєвої форми. Генетичний матеріал зараз відомих організмів - майже виключно ДНК. Деякі віруси використовують РНК як свій генетичний матеріал.
Тим не менш, першим генетичним матеріалом на Землі вважається РНК, спочатку представлена у вигляді здібних до само-реплікації молекул РНК, плаваючих у воді. Цей гіпотетичний період в еволюції клітинного життя відомий як світ РНК. Ця гіпотеза заснована на здатності РНК діяти і як генетичний матеріал, так і як ензим, відомий як рибозим. Проте, з того часу як виникли білки здібні до ферментативного каталізу, стійкіша молекула ДНК стала домінуючим генетичним матеріалом, ситуація, що триває сьогодні. ДНК не тільки хімічно стійкіша за РНК, але й її дволанцюгова структура дозволяє виправлення більшості мутацій. Сучасні клітини використовують РНК переважно для будівлі білків по інструкціям, закодованим у ДНК, у формі мРНК, рРНК або тРНК.
РНК і ДНК – макромолекули, складені з нуклеотидів, читири з яких доступні в кожній молекулі. Три нуклеотиди компонують кодон, щось подібне до "генетичного слова", яке визначає амінокислоту в майбутньому білку. Правило трансляції кодонів в амінокислоти відоме як генетичний код.
