Вина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вина́ — психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. В. є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без В. можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки). У кримінальному праві відповідальність без В. неможлива. Згідно з КК України кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у скоєнні злочину, тобто та, яка умисно або з необережності скоїла передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння. Злочин визначається скоєним умисно, коли особа, яка усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала їхні суспільно небезпечні наслідки і прагнула або свідомо допускала їхнє настання. Залежно від вольового ставлення винного до наслідків його діяння розрізняють прямий умисел (за якого особа бажає настання шкідливих наслідків свого суспільно небезпечного діяння) і непрямий (евентуальний) умисел, за якого особа лише свідомо припускає настання цих наслідків. Формою В. є також необережність. Вона може набирати вигляду злочинної самовпевненості (коли особа, яка скоїла злочин, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховує на їхнє відвернення), або злочинної недбалості (коли особа не передбачає можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла передбачити їх). У разі, коли особа не повинна була або за конкретних обставин не могла передбачити настання шкідливих наслідків своїх дій (йдеться про випадок), виключається винність особи. Застосування в різних галузях права принципу В. як суб'єктивної підстави відповідальності за правопорушення має ряд особливостей. Так, у кримінальному праві переважне значення має навмисна вина, у цивільному — необережна. У кримінальному праві відповідають лише громадяни, у цивільному — і юридичні особи.
 |
У цієї статті немає інтервікі-посиланнь |
