Верхратський Іван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Верхратський Іван (1846 - 1919) — український філолог, громадський діяч, педагог, дослідник мови і фольклору лемків.

Народився 26 квітня 1846 у с. Більче, тепер Більче-Золоте Тернопільської обл. Закінчив філологічний факультет Львівського університету (1868) і природничі курси в Кракові (1874). Викладав природознавство в українських гімназіях Дрогобича і Львова. Наполегливо працював над дослідженням південно-західних українських говорів.

Велику увагу приділяв вивченню фольклору лемків Словаччини, де здійснив подорожі у 1897 і 1899 рр. Перша праця, присвячена фольклору лемків південних схилів Карпат, «Гоя дюндя і собітки на Угорській Русі» (1899), в якій подано опис основних календарних звичаїв разом з весняними піснями із сіл Вапенник, Петрине, Дрічно, Збійне. Обряд собіток записаний у с. Бодружаль. Багатий матеріал, що охоплює 36 сіл Лабірщини, Бардіївщини і Спіша, подав у монографії «Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів» (1901).

Мові лемків північних схилів Карпат присвятив монографію «Про говір галицьких лемків» (Львів, 1902), яка є найґрунтовнішою працею в цій ділянці, що не втратила наукової вартості. Книга складається зі вступу «Граматика», «Взірців бесіди галицьких лемків» (оповідання і приказки з різних сіл, загадки, приповідки, пісні), «Словаря».