Велика Вітчизняна війна
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Велика Вітчизняна війна - термін, яким радянська та українська пострадянська історіографії окреслюють радянсько-німецьку війну 1941-1945 рр. в рамках Другої світової війни.
Німеччина вторглась на територію СРСР 22 червня 1941 р., до кінця 1942 року Червона армія відступала.
Союзники СРСР (США та Велика Британія) підтримували Радянський Союз технікою та продуктами харчування через порти Мурманськ і Архангельськ, незважаючи на всі спроби німецького флоту блокувати морські шляхи сполучення та порти.
У 1941 р. німецькі війська блокували Ленінград і зробили спробу зайняти Москву.
Поступово Червона армія почала витісняти німців з території СРСР, до лютого 1945 р. радянські війська досягли кордонів Німеччини й у квітні 1945 р. ввійшли в Берлін.
8 травня-9 травня 1945 р. війна закінчилася капітуляцією Німеччини.
Людські втрати СРСР, за різними оцінками, склали 20-27 млн. осіб.
Україна втратила від 5 до 10 мільйонів громадян. 2,3 млн. українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково були зруйновані понад 700 міст і 28 тис. сіл, унаслідок чого безпритульними залишилися близько 10 млн. чоловік.
Цілковите чи часткове були знищені понад 16 тис. промислових підприємств. Підраховано, що загальні збитки економіки України у війні сягнули 40%.
