Біоценоз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Біоценоз (від біо- та грецького koinos - спільний) - термін, впроваджений Карлом Мебіусом в 1877 році для опису всіх організмів, що населяють деяку територію (біотоп), та їхніх взаємовідносин. Відокремлення ділянки для вивчення біоценозу здійснюється, в основному, з огляду на більш-менш сталий набір видів та типів їхньої взаємодії в її межах. Наприклад, можуть бути виділені біоценоз озера, біоценоз гірського лісу і т.ін.
Основними факторами, що визначають взаємовідношення в біоценозі, є харчові ланцюги та взаємодія видів в екологічній харчовій піраміді. Таким чином, практичним методом для зображення схеми деякого біоценозу є побудова харчової сітки на даній місцевості.
Найбільш важливими кількісними характеристиками біоценозів є біорізноманіття (сукупна кількість видів в біоценозі) та біомаса (сукупна маса всіх живих організмів даного біоценозу).
Біорізноманіття характеризує, насамперед, сталість біоценозу та його витривалість при несприятливому впливі. При цьому найбільш вразливими є біоценози, де кількість видів мінімальна (наприклад, арктичні).
Біомаса характеризує загальну продуктивність (біопродуктивність) біоценозу. Біоценозом з максимальним відомим значенням біомаси на одиницю площі є кораловий риф. Мінімальна біомаса притаманна біоценозам в місцевостях з суворими природніми умовами (арктичні, антарктичні суходольні, високогірні).
