Автаркія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АВТАРКІЯ (грец. autárkeіa — самозадоволення), незалежність від усіх речей зовнішнього світу або інших людей. Життєвий ідеал кініків і стоїків. В економіці — економічна незалежність країни, що позбавляє необхідності ввезення найважливіших продуктів споживання.
[ред.] Філософське поняття
В античній етиці — термін, що позначає внутрішню самозаспокоєність, задоволеність наявним станом, достатнім та незалежним. Демокріт розглядав автаркію як самозаспокоєність духу і одночасно як властивість самої природи, зазначаючи, що «природі достить власних сил». Широке поширення поняття автаркія отримало у кініків та стоїків (мудрецю-стоїку «досить самого себе»). За Антисфеном, «доброчесності досить для блаженства». Стоїку Хрисиппу належить визначення: «Автаркія є стан, який задовольняється необхідним і який здатен приводити життя до належного». Платон і Арістотель розуміли автаркію ідеалістично. За Платоном деміург створив космос у вигляді «самодостатнього й досконалішого бога», що нічого не потребує. В пошуку найвищого блага й краси Платон прагнув до того, «що достатнє й досконале». Арістотель, розуміючи доброчесність як внутрішню самозадоволеність, детально розглянув це поняття в праці «Нікомахова етика». Автаркія — це «те, що саме по собі робить життя бажаним і ні чого не потребуючим»; в цьому розумінні вона тотожна блаженству. У Арістотеля поняття «автаркія» вперше вживається до політичного життя. «Держава являє собою спілкування... родів і поселень заради досягнення досконалого самодостатнього існування, яка, як ми стверджуємо, полягає в щасливому і прекрасному житті» («Політика»).
[ред.] Економічне поняття
В економічному відношенні — політика економічної та господарчої відокремленості певної країни, що звільняє дану державу від ввезення найважливіших предметів споживання. Вже у Фукідіда автаркія означає політичну й економічну незалежність однієї держави від інших. Опис «замкнутої торгової держави», закритої, економічно самодостатньої і ізольованої від решти світу, дав Фіхте. Автаркічні погляди зустрічалися у меркантилістів; найбільше поширення отримали в період загальної економічної кризи початку XX ст. Тоталітарні режими використовували політику автаркії задля мілітарізації економіки. Нацистська доктрина автаркії викладена Ґерінґом (промова 17 грудня 1936 на засіданні Прусського ландтаґу в Берліні) і знайшла відображення в чотирирічному плані, що був затверджений німецьким керівництвом 1936 року. Політика автаркії була засуджена на Нюрнберзькому процесі як політика підготовки до війни. Слово «автаркія» часто вживається в розумінні прагнення до відособлення, схильність до вузького намісництва.
Повна автаркія неможлива навіть для великих і багатих ресурсами країн, тому звичайно в літературі говорять про «автаркічні тенденції» в економічній політиці (див. Північна Корея). Історичний досвід показав, що вони завдають непоправної шкоди економіці країни, відкидаючи її назад в області науково-технічного проґресу, економічної ефективності суспільного виробництва і рівня добробуту народу. Ступінь автаркії вимірюють за допомогою різних коефіцієнтів, зокрема, відношення зовнішньоторговельного обігу до валового внутрішнього продукту країни, частки імпорту найважливіших ресурсів у їх загальному споживанні тощо.
