Абсцес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абсце́с (лат. abscessus — нарив) — виповнена гноєм порожнина в тканинах тіла, що відокремлюється більш або менш розвиненою капсулою; виникає внаслідок обмеженого гнійного розплавлення тканин при гнійному запаленні. Найчастіше абсцес викликається мікробами. Виникненню абсцесу сприяє зниження захисних властивостей організму. З первинного гнійного вогнища можуть походити поодинокі або множинні метастатичні абсцеси внаслідок перенесення гнійної інфекції кров'ю. Метастатичні абсцеси іноді виникають на великій відстані від первинного вогнища (напр., абсцес органів малого таза дає метастази в легені). Можлива також поява абсцесу внаслідок поширення інфекції з первинного вогнища в сусідній орган (напр., гнійне запалення середнього вуха спричиняє абсцес мозку).
Перебіг абсцесу може бути гострий або хронічний.
Ознаки гострого абсцесу — підвищення температури, загальна слабість, зміни в крові тощо.
Коли абсцес розміщений поверхнево, він викликає місцеву припухлість, почервоніння шкіри, болючість. Абсцес внутрішніх органів виявляються переважно за непрямими ознаками ураження відповідного органу. Хронічний абсцес майже не супроводиться проявами гострої гнійно-запальної інфекції. Існують ще т. зв. холодні (напливні) абсцеси, які утворюються в м'яких тканинах при туб. ураженні кісток (найчастіше хребців) і не супроводяться реактивними явищами.
Лікування абсцесу оперативне (крім холодних). Велику допомогу при лікуванні абсцесу дає застосування антибіотиків. Досягнення хірургії останнього часу забезпечують успішність втручань навіть при абсцесі мозку та легень.
[ред.] Література
| Ця стаття створена за матеріалами першого видання УРЕ. Текст може містити радянську пропаганду, бути заідеологізованим, застарілим тощо. |
