Аббасіди
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аббасіди — династія арабських халіфів. Вони походять від Аббаса, дяді пророка ісламу Мухаммеда, що належав до мекканського роду хашім (хашіміти).
Панувала в Багдадському халіфаті з 750 по 1258 після повалення династії Омейядів. Завдяки повстанню Абу Мусліма в східних областях Халіфату, аббасіди в 749 році захопили Південний Ірак, а потім і владу в Халіфаті, проголосив себе халіфами. Столиця Халіфату була перенесена із м.Дамаск (Сирія) спочатку в м.Анбар, потім до Багдаду (Ірак).
Аббасіди сприяли зміцненню феодальних відносин і розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі, ремесел. Розквіт халіфату був за правління Гарун аль-Рашида (правив 813-833) і Ель-Мамуна. Пізніше династія втратили колишню силу, і халіфи були тільки релігійними лідерами мусульман, фактичну владу здійснювали везири (міністри). Посилення феодального гніту викликало численні народні повстання проти Аббасидів. В результаті цього династія Аббсидів в 9 сторіччі була ослаблена. Остаточно знищена монгольською навалою - 1258 році Багдад був спалений армією монгольського полководця Хулаґу, а халіфат перестав існувати.
В 1261 році египетський султан Бейбарс для надання своїй владі релігійного авторитету запросив в Каїр одного із, що уцілів, аббасіда, проголосивши його халіфом, але в Єгипті аббасіди вже не мали реальної влади. На початку 16 ст. османський султан Селім І перевіз до Стамбула останнього халіфа Мутаваккіла, який, згідно легенді, начебто передав османським султанам свої права на Халіфат.
Правління халифів-аббасідів в Багдаді (період найбільшого розквіту середньовічної мусульманської культури) в масовій свідомості мусульман є символом минулої могутності і мусульманської єдності.
