Транслітерація української мови латиницею
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Транслітерáція (транс… і лат. litera — буква) — механічна передача тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передача однієї писемності літерами іншої.
У славістичній практиці українська кирилиця транслітерується латинськими буквами з застосуванням чеських діакритичних значків (č, š, ž, апостроф для пом'якшення) і зрівняння x = х. У літературній, бібліотечній і телеграфічній практиці існують різні національні системи транслітерації української кирилиці з використанням національних правописів (напр., система Бібліотеки Конґресу США — ALA-LC).
| Кирилиця | ISO 9 1 | Національна 2 | WWS |
|---|---|---|---|
| А а | a | a | [a] |
| Б б | b | b | [b] |
| В в | v | v | [w ~ v] |
| Г г | g | h, gh | [ɦ] |
| Ґ ґ | ģ | g | [ɡ] |
| Д д | d | d | [d] |
| Е е | e | e | [e] |
| Є є | ê | ie, ye | [je, e] |
| Ж ж | ž | zh | [ʒ] |
| З з | z | z | [z] |
| И и | i | y | [ɪ] |
| І і | ì | i | [i] |
| Ї ї | ï | i, yi | [ji] |
| Й й | j | i, y | [j] |
| К к | k | k | [k] |
| Л л | l | l | [l] |
| М м | m | m | [m] |
| Н н | n | n | [n] |
| О о | o | o | [o] |
| П п | p | p | [p] |
| Р р | r | r | [r] |
| С с | s | s | [s] |
| Т т | t | t | [t] |
| У у | u | u | [u] |
| Ф ф | f | f | [f] |
| Х х | h | kh | [x] |
| Ц ц | c | ts | [t͡s] |
| Ч ч | č | ch | [t͡ʃ] |
| Ш ш | š | sh | [ʃ] |
| Щ щ | ŝ | sch | [ʃt͡ʃ] |
| Ю ю | û | iu, yu | [ju, u] |
| Я я | â | ia, ya | [ja, a] |
| Ь ь | ´ | ' | [-] |
| ' | ' | " | [-] |
1 Норма ISO 9, 1995 р. Зокрема, застосовується в Німеччині для обов'язкового транслітерування українських прізвищ та імен в офіційних документах (паперів при виїзді з України в Німеччину для постійного проживання). Приклад транслітерації: «Олександр Віталійович Рибальченко» = "Oleksandr Vìtalìjovič Ribal´čenko".
2 Рішення української комісії з питань правничої термінології (Транслітерація)
