Тарнавський Юрій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ю́рій Тарна́вський (*1934, Турка ) — видатний український поет та прозаїк, один із засновників Нью-Йоркської Групи, та спів-засновник і спів-редактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”.

Зміст

1 Біографія
2 Творчість
3 Джерела

[ред.] Біографія

Юрій Тарнавський народився 1934-ого року в місті Турка на Бойківщині. Його мати була учителькою, а батько учителем і директором школи. До 1939-ого року він провів дитячі роки у Польщі, біля Ряшева, а відтак в Україні — біля Сянока і в Турці. В 1944-ому році виїхав з родиною до Німеччини. Після війни проживав у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі, де й відвідував українську і німецьку гімназії. Закінчив середню освіту екстерном у Мюнхені, перед виїздом до США в 1952-ому році. З родиною осів у Ньюарку (Нью Джерзи). Там Ю. Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії, в якому студіював електронну інженерію. Закінчив ці студії 1956-ого року зі ступенем BSEE, й відтак поступив на працю до відомої компанії комп’ютерів IBM. Перебув у ній до 1992 року. Спершу працював інженером-електроніком, а згодом кібернетиком (computer scientist) над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладних лінґвінстів в IBM, у військовій школі в Сиракюзах (Нью-Йорк) і в Конґресовій Бібліотеці у Вашінґтоні. Програма, розроблена його групою, стала першою у світі, що мала застосування в конкретній практиці цього роду пошуків. На відпустці в роках 1964-1965, Юрій Тарнавський проживав в Іспанії. Згодом, не покидаючи праці в IBM, студіював теоретичну лінґвінстику по спеціялізації в трансформаційній граматиці при Нью-Йоркськім Університеті. В 1982-ому році він здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.), захистивши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Н. Чомського під назвою “Семантика знання”. Відтак працював над процесуванням природних і розрібкою штучних мов, як також і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в IBM Юрій Тарнавський був відзначений низкою нагород. Він також є автором численних публікацій на кібернетичні й лінґвістичні теми. В 1987-ому році, в рамках відзначення століття Нью-Йоркського Університету, Ю. Тарнавський почесним гостем (keynote speaker) прочитав лекцію під назвою “Штучний інтелект і лінґвістика” у лінґвістичному відділі цього Університету. Відійшовши від IBM, був членом Гарріманського Інституту при Колюмбійськім Університеті, професором української літератури і культури у відділі слов’янських мов, як також і спів-координатором української програми (1993-1996) у цьому ж Університеті.

Юрій Тарнавський — один із засновників Нью-Йоркської Групи, та спів-засновник і спів-редактор її літературно-мистецького річника “Нові Поезії”. Першу збірку поезій Юрія Тарнавського, “Життя в місті”, — з її урбаністичними мотивами і зосередженням на темі смерти — критика привітала як новаторську, такою, яка поривала з традицією мови і тематики загальної тогочасної української поезії, вказуючи при тому той напрямок, в який відтак пішло чимало з його сучасників. Згодом, його програмово екзистенціялістичний роман “Шляхи”, в якому описане житгя німецької молоді після Другої Світової Війни, також був відзначений як нове слово в українській прозі. Рання поетична творчість Юрія Тарнавського майже повністю вкорінена у західній літературі, особливо в еспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, в сюрреалізмі та філософії екзистенціялізму. Відтак, з часом, його освіта і праця — так технічні, як і лінґвістичні, — щораз більше впливають на його творчість, внаслідок чого в його творах щораз помітнішим стає радикально нове трактування мови, як, наприклад, у збірках “Без Еспанії” й “Анкети”, та в романах “Менінґіт” і “Три бльондинки і смерть”. У 1960-тих роках Юрій Тарнавський повністю “переходить” на англійську мову в своїй творчості, спершу в прозі, відтак у поезії. Однак, з останньої — поезії — він згодом перекладає українською мовою відповідники з англомовних ориґіналів : збірка “Ось, як я видужую” і наступні п’ять книжок. Він — член групи аванґардних американських письменників Fiction Collective, і у видавництві групи публікує англійською мовою вищезгадані “Менінґіт” і “Три бльондинки і смерть”, які були високо оцінені американською літературною пресою.

Коли політична ситуація в Україні міняється з незалежністю, Юрій Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями мистецьких творів і статтей у періодиці та рядом окремих книжок. Нині в його творчості панують характеристики, що вважаються познакою пост-модернізму, такі, як : багатостилевість, коляж, пастіш і прибирання різних, часами протилежних одна одній, позицій / масок (збірка “Ідеальна жінка”, поеми “У РА НА” і “Місто київ та ям”, цикл драм “6х0”). Кульмінуєтъся цей процес виданням в Україні тритомника його творів (п’єс, поезії і прози) у видавництві “Родовід” — “6х0” (повне зібрання драм), “Їх немає” (зібрані поезії від 1970 до 1999 років) і “Не знаю” (вибрана проза).

Юрій Тарнавський присвятив багато енерґії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Його власні твори були перекладені на англійську, французьку, єврейську, німецьку, польську, португальську, румунську і російську мови.

В 1996-ому році, Юрій Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій кольонії Ледіґ Гаус поза Нью-Йорком, де він написав більшість драм, що входять до книги 6х0, а відтак, 1998-ого року — у відомім Нью-Йоркськім аванґарднім театрі Мабу Майнз, в якому була поставлена його п’єса Не Медея в англомовнім варіянті. Того ж самого року, в Тернопільському Драматичному Театрі було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. В 1997-му році, його перші чотири п’єси з книги 6х0 — Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея і Карлики — були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету Києво-Могилянська Академія.

Юрій Тарнавський — член Національної Спілки Письменників України.

[ред.] Творчість

[ред.] Поезія

“Життя в місті” (Нью-Йорк, 1956)
“Пополудні в Покіпсі” (Нью-Йорк, 1960)
“Ідеалізована біографія” (Мюнхен, 1964)
“Спомини” (Мюнхен, 1964)
“Без Еспанії” (Мюнхен, 1969)
“Поезії про ніщо і інші поезії на цю саме тему” (Лондон–Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшли всі раніше видані збірки разом із додатковими, що вперше в ньому друкуються, а саме : “Життя в місті”, “Пополудні в Покіпсі”, “Ідеалізована біографія”, “Спомини”, “Без Еспанії”, “Пісні є-є”, “Анкети”, “Вино і ропа” і “Поезії про ніщо”.
“This Is How I Get Well / Ось, як я видужую” (Мюнхен, 1978) — двомовне видання англійською й українською мовами.
“Оперене серце” (журнал “Сучасність”, Мюнхен, 1986)
“Без нічого” (Київ, 1991). Це видання вміщає більшість вже раніше опублікованих праць, а саме: збірки “Життя в місті” (вибрані вірші), “Без Еспанії”, “Пісні є-є”, “Поезії про ніщо” і поему “Оперене серце”.
“У ра на”, поема (Харків, 1992)
“Їх немає” (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : “Ось, як я видужую”, “Ідеальна жінка”, поема “Оперене серце”, “Фотографії, це квіти”, “Нулі й одиниці”, “Зео півонії”, “Врослі вірші”, “Дорослі вірші” і поеми “У ра на” та “Місто київ та ям”.
“Oto jak zdrowieje” (Lublin, 2002) — збірка “Ось, як я видужую” в польській мові. Переклав і видав Тадей Карабович.

[ред.] Проза

“Шляхи”, роман (Мюнхен, 1961)
“Meningitis”, a work of fiction (Нью-Йорк, 1978) — англійською мовою.
“Three Blondes and Death” , a novel (Нью-Йорк, 1993) — англійською мовою.
“Не знаю”, вибрана проза (Київ, 2000) — книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман “Шляхи” (у новому варіянті), “Сім спроб” (уривки з англомовних прозових книг Смуток, Гіпокрит, Невинний у Парижі, Подорож на південь, Менінґіт, Три бльондинки і смерть, Короткі хвости) і коротка літературна автобіографія “Босоніж додому і назад”.

[ред.] Театр

“Чотири проєкти на український національний прапор” (журнал “Сучасність”, Мюнхен, 1973)
“Сука-скука / розпука”, драматична поема (журнал “Світо-Вид”, Київ, 1996)
“Жіноча анатомія” (журнал “Світо-Вид”, Київ, 1998)
“6х0” (Київ, 1998) — підсумкова книга, до якої ввійшли раніше видані драми разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме: драматична поема “Сука-скука / розпука”, драми “Жіноча анатомія”, “Не Медея”, “Карлики”, “Коні”, “Гамлетта”, “Три метафоричні етюди” і “Чотири проєкти на український національний прапор”.

[ред.] Переклади

“Як кохався дон Перлімплін з Белісою у саду”, Федеріко Ґарсія Льорка, драма, переклад з еспанської (Мюнхен, 1967)
“Остання стрічка Краппа”, Семюел Бекет, драма, переклад з англійської (Мюнхен, 1972)
“Ukrainian Dumy” – oral-tradition epic poetry, translation from Ukrainian with P. Warren (Cambridge, Mass., 1979)
“Angels in a Pyramid”, Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian (Lviv, 2001)

[ред.] Важливі статті та інтерв’ю

“Під тихими оливами або Вареники замість гітар” (журнал “Сучасність”, число 3, Мюнхен, 1969)
“Без Еспанії чи без значення ?” — Інтерв’ю з Вольфрамом Бурґгардтом (журнал “Сучасність”, число 12, Мюнхен, 1969)
“Дещо про поезії про ніщо” (журнал “Сучасність”, число 12, Мюнхен, 1971)
“Література і мова” (журнал “Сучасність”, числа 2 і 3, Мюнхен, 1972)
“Bilingualism in Literature” (in “Proceedings of the Symposium on Contemporary Ukrainian Poetry”, 1985, and in “Studia Ucrainica”, Ottawa, 1988)
“Інтерв’ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи” (журнал “Сучасність”, число 10, Мюнхен, 1988)
“Інтерв’ю (Богдана Бойчука) з Юрієм Тарнавським про "Три бльондинки і смерть"” (журнал “Світо-Вид”, число 2, Київ, 1994)
“Богдан Нижанківський і Галицька школа” (доповідь, прочитана в НТШ, Нью-Йорк, 1995)
“Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським” (журнал “Сучасність”, число 5, Київ, 1996)
“The New-York Group and the Kyiv School : Poetry of Two Cities” (talk delivered at the Slavic Seminar Series, Columbia University, New-York, 1996)
“"Троянки" в театрі Ля Мама” (журнал “Кіно – Театр”, число 4, Київ, 1997)
“"Цимбелін" у постановці Сербана” (журнал “Кіно – Театр”, число 1, Київ, 1999)
“Трагедія чи не трагедія ? Ось питання !” (журнал “Кіно – Театр”, число 5, Київ, 1999)
“Попередні дні” (журнал “Кіно – Театр”, число 1, Київ, 2000)
“Гамлет 2000” (журнал “Кіно – Театр”, число 4, Київ, 2000)
“Темна сторона місяця” (журнал “Критика”, число 7-8, Київ, 2000)
“With Camera and Actors” (“The Polish Review”, Nr. 3, 2000)