Куна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

Куна – грошова одиниця Стародавньої Русі. Назва походить від шкурки куниці, тому прихильники теорії “шкіряних грошей” помилково бачили в К. виключно хутра, що виконували на Русі функції монети. Сучасна наука припускає можливість локального вживання шкурок хутрових звірів замість грошей, однак К., як свідчать письмові джерела, була переважно металевою монетою. К. називали і диргеми, і західноєвропейські динарії, і давньоруські срібники. Перелічені монети часто зустрічаються у скарбах, знайдених на території України. У грошовій системі Древньої Русі К. були поширені поряд з ногатами, резанами і веверицями. К. рахували на лічильні гривні; в 11 ст. на таку гривню йшло 25 К., а у 12 ст. – 50. Вагова гривня срібла (бл. 200 г) у 12 ст. за цінністю металу дорівнювала 4 гривням К. На поч. 12 ст. з грошового обігу Давньої Русі майже повністю зникла карбована монета. Термін К. до серед. 13 ст. часто вживався і для означення слова «гроші», замінюючи термін «сребро» (срібло). Але лічильна система К. проіснувала аж до початку карбування монет у Північно-Східній Русі в кінці 14-15 ст.