Айкідо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Айкідо́ (япон. 合気道 — "шлях гармонійного розвитку" ) — японське бойове мистецтво створене Моріхеєм Уесібою.
Зміст |
[ред.] Середовище виникнення Айкідо
Айкідо бере свій початок з дзю-дзюцу мистецства самураїв захисту без зброї. Для самурая меч — це більше ніж зброя, говорили що катана — це душа воїна, і все своє життя він тренував своє вміння володіти цим мечем (мистецтво кендо). Та на полі бою навіть досвідчений самурай може втратити катану. У такій ситуації головне ухилитись від озброєних противників, щоб підібрати свій чи чужий меч, а якщо воїн був достатньо вправний, то відібрати меч противника, і далі продовжувати бій озброєним. Дзю-дзюцу завжди трактувалось як додаток до вмінь воїна, але навики захисту без зброї поповнювались і удоскональвались. Так дайто-рю, стиль дзю-дзюцу, мав у свому арсеналі більш ніж дві тисячі прийомів, і вважався одним з найефективніших.
Моріхей Уесіба тренував різні бойові мистецтва, але основу Айкідо становить вібпрацьовані за століття розвитку дайто-рю і кендо. В айкідо дві половинки об’єднались в одне ціле. Майстер айкідо виконує кидки які прийшли з дзю-дзюцу, але переміщується як фехтувальник кендо, оперує руками наче тримає в руках меч. Тегатена (рука-меч)— поняття яке повністю пояснює як потрібно діяти руками. Але якби айкідо складалось лише з цього, то воно нічим не різнилось би від інших стилів дзю-дзюцу. Технічний арсенал бойового мистецтва самураїв О-сенсей (великий вчитель, як його називали учні) доповнив філософією. Філософія, це та складова, що визначає спосіб виконання техніки, послідовність дій і ефективність Айкідо.
[ред.] Філософія Айкідо
| Ай | — | рівновага, гармонія |
|---|---|---|
| кі | — | життєва сила |
| до | — | філософский принцип |
Філософія айкідо виникла у середовищі філософії сходу. Так термін "кі" (китайске "чі") термін, що пояснює процеси, що протікають в тілі людини. "Кі" повинно постійно текти, якщо з якихось причин відбувається затримка потоку "кі" у котромусь органі, то в органі починається хвороба. Однак "кі" це не тільки нефізична сутність, що циркулює в тілі людини — поняття "кі" можна узагальнити на будь який процес.
Філософія айкідо не концентрується на природі чи функції "кі", основне завдання айкідо вміти підтримувати рівномірний розвиток, осягнення рівноваги у плавному русі (принцип айкі). Вивчення і практика даного вміння і є завданням тренуючого айкідо. "До" якраз вказує, що айкідо не набір прийомів які повинен застосовувати "позитивний герой" супроти "хуліганів", а спосіб мислиння який не допускає виникнення ситуацій, де необхідно застосовувати рукоприкладство. Зупинка "кі", це конфлікт який необхідно розв'язувати, щоб відновити внутрішню рівновагу.
Конфлікт — зіткнення двох сил, боротьба інтересів, жодна сторона не погодиться поступитись, щоб не втратити свого обличчя. Переможе сильніший, але якщо сили приблизно рівні, то боротьба буде тривати довго, виснажуючи обидві сторони. Енергія тратиться без змісту і користі. Розвиток припиняється, у найгіршому випадку починається занепад. Айкідо не концентрується на природі чи причині виникнення конфлікту, але на стилі у який вони розв'язуються. Техніки айкідо показують як розблоковувати зіткнення сил, оскільки той хто блокує, насправді блокує себе — сила і час іде на підтримання блокування, унеможливлюється розвиток, самореалізація. Кожен має власні інтереси, завданням є узгодити їх для загальної вигоди, оскільки агресія це реалізація власних інтересів коштом інших. Розблокування не тотожне поразці — рух дозволяє розвиватись, реалізувати свій потенціал, осягнути нові здобутки. Стиль дій майстра айкідо — рухатись для відкриття нових можливостей. Розв'язування конфлікту унеможливлює ситуації де перемагає груба сила, при плавному русі сила не має жодного значення. Наскільки б слабою сила не була, її буде достатньо, щоб підтримувати розвиток.
[ред.] Технічний арсенал Айкідо
- Іккьо (япон. перший)
- Нікьо (япон. другий)
- Санкьо (япон. третій)
- Йонкьо (япон. четвертий)
- Ґокьо (япон. п’ятий)
- Коте-ґаесі (япон. викручування зап’ястя)
- Ірімі-наґе (япон. кидок з входом)
- Сіхо-наґе (япон. кидок на всі чотири сторони)
- Уде-кіме-наґе
- Кайте-наґе
- Хідзі-кімі-осае
- Косьо-наґе
- Айкі-наґе (япон. кидок взаємної гармонії)
- Тенті-наґе (япон. кидок земля-небо)
- Кокю-наґе (япон. кидок диханням)
Назви перший, другий, третій, четвертий і п'ятий вказують, що дані техніки є основою навчання. Назви інших технік хоч звучать дещо поетично, однак пояснюють принцип виконання. Так кидок котегаєші виконується викручуванням запястя "уке", а під час виконання тен-чі-наге одна рука "наге" іде вгору а друга вниз.
[ред.] Ступені айкідо
У айкідо використовується система ступенів, яка є спільною для бойових мистецтв Японії (карате, кендо, дзюдо), спочатку ідуть учнівські ступені (кю) після чого присвоюються ступені майстра (дан). Найнижчий ступінь у айкідо — шостий кю (хоча у деяких федераціях ступені можуть починатись і з десятого). Найвищий учнівський ступінь — перший. Для здобуття п'ятого кю повинно минути щонайменше пів року тренувань, поступово проміжок між черговими ступенями збільшується. Для здобуття першого ступеня майстра (першого дану) кандидат повинен відповідати певним вимогам: після здобуття першого кю повинно минути щонайменше рік тренувань, брати участь у семінарах, що провадяться видатними майстрами, у деяких федераціях є ще віковий ценз — 16 чи 18 чи 20 років (але зазвичай дана вимога виконується автоматично). Найвищий ступінь у айкідо — восьмий дан.Десятий дан тепер надає тільки федерація за особливі заслуги та внесок у айкідо і тільки після смерті. Слід зауважити, що рівень майстерності відображається нижніми майстерскими ступенями, ступені вище четвертого присуджуються за розвиток чи популяризацію айкідо. Але без сумніву майстер восьмого дану розуміє айкідо значно краще ніж власник дану третього.
| Дан | Умови отримання |
| 1-й | Треба вивчати айкідо не менш 2ух років та мати вік більше двадцяти років |
| 2-й | Щонайменше через 2 роки після отримання 1-го дана |
| 3-й | Щонайменше через 3 роки після отримання 2-го дана |
| 4-й | Щонайменше через 4 роки після отримання 3-го дана |
| 5-й | Щонайменше через 5 років після отримання 4-го дана |
| 6-й | Щонайменше через 6 років після отримання 5-го дана та мати вік більше 33 років |
| 7-й | Щонайменше через 12 років після отримання 6-го дана та мати вік більше 45 років |
| 8-й | Щонайменше через 15 років після отримання 7-го дана та мати вік більше 60 років |
На відміну від дзюдо, де із ростом майстерності тренуючий отримує пояси певного кольору, у айкідо є лише два типи поясів — білий, що вказує на учнівський рівень, і чорний, для майстрів. Певним додатковим елементом, що вказує на досвід тренуючого є хакама (чорні шаровари) — тренюючий має право носити хакаму починаючи з певного рівня (в залежності від федерації з другого кю або з першого дану). Це правило має раціональні причини — початкуючому важко перемісуватись з цим додатковим елементом однострою.
[ред.] Спорядження
[ред.] Однострій
Однострій практикуючого айкідо складається з:
- Біла куртка і штани (кімоно).
- Білий або чорний пас.
- Чорні хакама.
[ред.] Зброя
Арсенал зброї складається з:
- "Бокен" — дерев'яний меч, копія довгого самурайского меча.
- "Танто" — дерев'яна подоба короткого самурайского меча.
- "Дзьо" — дерев'яна палиця, довжиною 1 метр 20 сантиметрів.
[ред.] Доджо
Зал де відбуваються заняття називається "додзьо", підлога покрита матами. У доджо вирізняється одна сторона — "сьомен" (на стіні вішається портрет Моріхеа Уесіби, або зображення напису айкідо), по цій стороні сидить "сенсей" (вчитель), учні сідають ("сейдза") лицем до шомен.
