Кендо
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кендо́ （япон. 剣道 — кендо, цуруґі но міті, "шлях меча"）— сучасне бойове мистецтво японського фехтування на бамбукових мечах. Походить від стародавніх японських технік володіння мечем кендзюцу (剣術). Ставить на меті формування повноцінної особистості і твердого характеру, загартовуючи волю і тіло фехтувальника. В сучасній Японії розглядається як один з видів спорту. Існує рух за включення кендо у програму Олімпійських ігор.
Назва "кендо" була створена Товариством бойових чеснот Великої Японії (大日本武徳会), яке постало у 1895 році (28 році Мейдзі) з метою відродити самурайські традиції і укріплювати "японський дух" серед японської молоді. Основним методом дії Товариства стали уроки фехтування на заняттях з фізкультури у школах. Стару назву кендзюцу, яка означала "техніка меча", замінив більш широкий і глибокий термін кендо — "шлях меча".
Зміст |
[ред.] Історія
Походження кендо тісно пов'язане з історією бойових мистецтв у Японії. У період Камакура (1185—1233) фехтування, разом із стрільбою з лука і володінням списом, було невід'ємною частиною підготовки воїна-самурая. Проте впродовж чотирьох століть меч не використовувся як головна зброя, а мав допоміжну функцію. Сферою його застосування були самооборона у випадку відсутності іншої зброї, відрізання голів противника і ритуальне самогубство сеппуку. Лише з настанням мирної епохи Едо (1603—1868), коли самураям офіційно дозволили носити зі зброї лише мечі, фехтування на них завоювало широку популярність серед військової верстви.
На початку 17 століття з'явилися десятки шкіл, які пропонували потенційним учням ключі до пізнання таємниць техніки володіння мечем. Вони перебували під сильним впливом буддистської секти Дзен. Найвідомішими серед шкіл були Ітто-рю (一刀流 — школа одного меча), Муто-рю (無刀流 — безмечева школа) і Муненмусо-рю (無念無想流 — школа "не роздумуй, не обдумуй"). Перша школа робила акцент на одному головному ударі, трактуючи інші прийоми як похідні від нього. Друга вчила, "що меча ззовні не існує" і тренувала насамперед волю фехтувальника. Третя доводила техніку володіння мечем до рефлексу, так що самурай фехтував рефлексивно — "не роздумуючи".
Впродовж багатьох століть під час тренувань використовувалися дерев'яні мечі, які завдавали учням сильних поранень (вони досі застосовуються у кендо під час виконання ката). Однак реформи наставника Наґанума Кунісато (1688—1767), який запровадив бамбукові мечі сінаї та обладунки боґу, зменшили кількість травм. З кінця 18 століття фехтування мечем вже нагадувало сучасне кендо.
З реставрацією Мейдзі (1868) європейська вогнепальна зброя витиснула самурайський меч з ужитку. Однак широке застосування його солдатами у японсько-цінській війні 1895 року повернуло мечу заслужену славу. Створене у 1895 році Товариство бойових чеснот Великої Японії популяризувало фехтування мечем серед молоді, а 1920 році змінило різноманітні назви фехтувальних технік на "кендо". Цей рік вважається офіційним роком народження цього бойового мистецтва.
Популярність кендо зростала в міру посилення тиску країн Заходу на Японію. Спрощене фехтування набуло поширення серед школярів і виховувало патріотично налаштовану молодь. У 1929, 1934 і 1940 роках було проведено перші три кендоїстські змагання на кубок імператора країни.
Після поразки Японії у другій світовій війні у 1945 році, окупаційна американська влада заборонила викладання у школах кендо, як шкідливої виховної практики, що сприяє поширенню японського націоналізму. Наступного року Товариство бойових чеснот Великої Японії було розпущене, а викладачі фехтувальники звільнені з роботи.
(фото з колекції Всеяпонської федерації кендо).
З 1950 року тиск американців ослаб. Було сформовано Всеяпонську Федерацію Спортивного Кендо. Через два роки заборона на кендо була знята, і з назви Федерації викинули слово "спортивний" (全日本剣道連盟). У 1953 році заняття з фехтування відновили у школах.
Після відновлення репутації кендо, воно поширилося в Японії і, навіть, стало популярним за кордоном. У 1970 році для координації іноземних фехтувальних клубів з японськими було утворено Міжнародну Федерацію Кендо. На 2003 рік до неї входили кендоїстські організації і клуби з 44-х країн світу.
[ред.] Кендо в Україні
Перші осередки кендо в Україні з'явилися нещодавно, близько 6 років тому. Це були аматорські клуби у Києві, Львові, Донецьку і Харкові. У 2006 році відбувся перший всеукраїнський турнір з цього виду спорту у Харкові за участі організацій з чотирьох вищезгаданих міст. У вересні того ж року була зареєстрована "Київська Федерація Кендо" і проведено "перший турнір кендо на кубок посла Японії" в НТУУ. Кендо є новим бойовим мистецтвом на теренах України, кількість прихильників якого невпинно зростає.
[ред.] Сучасне кендо
[ред.] Одяг і озброєння фехтувальника
- Кендоїстський одяг синього чи білого кольору:
- куртка кендоґі (剣道着);
- широкі шаровароподібні штани хакама (袴);
- рушник-пов'язка на голову мен тенуґуї (面手拭) або мен таору (面タオル).
- Обладунок боґу (防具):
- Захисний пояс таре (垂れ);
- Захисний нагрудник-кіраса до (胴);
- Захисний шолом-маска мен (面);
- Захисні рукавиці коте (小手).
- Мечі:
- Великий бамбуковий меч сінай (竹刀);
- малий бамбуковий меч косінай (小竹刀) — використовується лише фехтувальниками, які змагаються двома мечами.
[ред.] Основні позиції
У сучасному кендо існує три основні позиції камае (構え), які може займати фехтувальник під час бою:
- Верхня позиція дзьодан (上段の構え) — меч тримається двома руками високо над головою під кутом 45 градусів;
- Середня позиція тюдан (中段の構え) — меч тримається обома руками так, що кінцівка руків'я скерована до живота фехтувальника, а кінцівка леза — до горла противника;
- Нижня позиція ґедан (下段の構え) — меч тримається обома руками так само як і у середній позиції, з тією різницею, що кінцівка меча скерована додолу і фіксується на рівні коліна противника.
Окрім цих основних позицій є багато інших, які використовуються у групі систематизованих прийомів ката, але не у реальному поєдинку.
Особливістю позицій кендо є постава ніг: права висунута трохи уперед, а ліва, відсторонена від неї на відстань одного кулака. Ліва нога приймає 70 % тіла фехтувальника і є опорною. З неї робиться випад на противника.
[ред.] Основні удари
У кендо існує два види ударів мечем — рублячі і колючі. Вони наносяться по чотирьох частинах тіла, які захищені обладунком боґу. До рублячих ударів відносять три основних:
- Мен (面) — удар по голові;
- Коте (小手) — удар по зап'ястю;
- До (胴) — удар по торсу;
Колючий удар існує тільки один — цукі (突き) — удар у горло.
Усі удари наносяться лівою рукою. Права лише скеровує їх. Підчас удару вигукується назва прийому. Наприклад, удар по голові супроводжується вигуком "мен", удар по торсу — вигуком "до".
[ред.] Ката
Ката — це ситематизована послідовність групи прийомів, які пов'язані один з одним принципами ведення бою з уявним противником чи противниками. У кендо таких ката нараховується 10. Вони виконуються в парі з опонентом, із застосуванням дерев'яних мечів бокуто (木刀) або справжніх залізних мечів. Ці ката є найбільш практичним елементом сучасного спортивного кендо.
З 1-ї по 7-му ката виконуються обома противниками на довгих дерев'яних мечах (102 см). 8-ма, 9-та і 10-та ката — з використанням малого меча кодаті (55 см).
Під час практикування ката, фехтувальники виконують роль нападаючого утітаті (вчитель) і захисника сітаті (учень). Нападник, завжди програє у ката, даючи змогу учню осягнути комплекс прийомів.
[ред.] Двобій
Поєдинок в кендо завжди має форму двобою. Це правило діє також під час групових змагань.
Двобій проходить у наступному порядку. Обидва фехтувальника вступають на ринг. Вклонившись суддям і один одному, вони роблять три кроки назустріч противнику і присідають. З вигуком «Хадзіме!» («Починай!») спортсмени піднімаються і розпочинають бій. Перемога залишається за тим, хто покаже більше прийомів і заробить більше одного очка за відведений для поєдинку час (для дорослих 5 хвилини, для школярів 4-3 хвилин).
[ред.] Місце двобою
Місце двобою являє собою квадратний ринг, довжина однієї сторони якого дорівнює 9-ти чи 11-ти метрам. Підлога рингу — дерев'яне покриття з дошок. Межі рингу позначаються білою клейкою стрічкою.
[ред.] Прийоми
Результативними прийомами вважаються удари, виконані у наступні визначені місця обладунку боґу:
Удари по зап'ястю коте:
- Удар коте (звичайний удар);
- Удар хідарі-коте (удар по лівому зап'ястю);
- Удар хікі-коте (удар по зап'ястю, який супроводжується відступом від противника).
Удари по голові мен:
- Удар мен (звичайний удар);
- Удар мігі-мен (удар по голові справа);
- Удар хідарі-мен (удар по голові зліва);
- Удар хікі-мен (удар по голові, який супроводжується відступом від противника);
- Удар коте-мен (прийом-комбінація з нанесенням удару по зап'ястю і голові почергово).
Удари по торсу до:
- Удар до (звичайний удар);
- Удар хікі-до (удар по правій стороні торсу, який супроводжується відступом від противника);
- Удар ґяку-до (удар по лівій стороні торсу).
Удар в горло цукі (звичайний удар) — заборонений новачкам і молодим школярам.
Ці прийоми мають декілька різновидів, які залежать від ситуації у якій вони були виконані.
[ред.] Бали
Бал за результативний прийом називається іппон (本). Його призначають судді поєдинку. Згідно постанови Всеяпонської Федерації Кендо, бал зараховується тоді, коли прийом було виконано:
"за дужого викрику, правильної постави, вірного удару мечем-сінаєм по визначеному місцю, та вдалого повернення у висхідну позицію (残心 — дзансін) після удару.
Ці умови є складовими основного принципу кендо кі кен тай іті (気剣体) — єдності духу, меча і тіла. За виконання цих умов суддя піднімає прапорець і зараховує бал.
[ред.] Порушення правил
Дворазове порушення правил під час поєдинку надає опоненту порушника один бал. Серед порушень виділяються наступні:
- Вихід за межі рингу;
- Втрата меча-сіная під час бою;
- Неохайність одягу і обладунку;
- Перевищення шнурів шолома-маски мен стандартної довжини 40 см;
- Торкання руками меча вище від руків'я (тобто торкання гіпотетичного леза).
[ред.] Судді
Поєдинок судять 3 судді. Вони тримають у руках два прапорці — червоний і білий, — які співпадають з кольорами стрічок, прикріплених до спин фехтувальників. У випадку виконання результативного прийому одним зі спортсменів, суддя підіймає вгору прапорець, який відповідає кольору його стрічки. Якщо двоє з трьох суддів піднімають прапорець, зараховується 1 бал.
Суддя має право зупинити двобій командою «Яме!» («Зупинись!»). Він робить це у таких випадках:
- коли фехтувальник, піднявши одну руку, вимагає тайм-аут;
- коли обидва фехтувальники задовго перебувають у позиції схрещених гард цуба-дзеріай;
- коли один з фехтувальників упав;
- коли було порушення правил;
- коли судді збираються винести рішення у спірному питанні.
[ред.] Ступені
В кендо існує 9 ступенів для відзначення рівня майстерності фехтувальників. Перший рівень, 1-й кю (級), призначається особам після 12-13 років. У вищенаведеній таблиці подана інформація про основні ступені — дани (段).
| Дан | Умова отримання | Віковий ценз |
|---|---|---|
| Початковий дан (初段) | 3 місяці після отримання першого кю | старше 13～14 років |
| Другий дан (弐段) | 1 рік тренувань після отримання початкового дану | старше 14～15 років |
| Третій дан (参段) | 2 роки тренувань після отримання другого дану | старше 16～17 років |
| Четвертий дан (四段) | 3 роки тренувань після отримання третього дану | старше 19～20 років |
| П'ятий дан (五段) | 4 роки тренувань після отримання четвертого дану | старше23～24 років |
| Шостий дан (六段) | 5 років тренувань після отримання п'ятого дану | старше 28～29років |
| Сьомий дан (七段) | 6 років тренувань після отримання шостого дану | старше 34～35 років |
| Восьмий дан (八段) | 10 років тренувань після отримання сьомого дану | старше 46 років |
[ред.] Титули
У відповідності до ступенів, у кендо призначаються титули. Їх існує три. Надаються вони особам, які володіють 5-8 данами і були рекомендовані Федерацією Кендо, до якої належать.
| Титул | Необхідна кваліфікація | Умови отримання |
|---|---|---|
| Ренсі (錬士 — «загартований») |
Володар 5-го дану | 10 років минуло після здобуття 5-го дану; кандидат, член Федерації Кендо, є старше 60 років і рекомендований головою Федерації. |
| Володар 6-го дану | 1 рік минув після здобуття 6-го дану; кандидат є членом Федерації Кендо і рекомендований головою Федерації. | |
| Кьосі (教士 — «вчитель») |
Володар титулу ренсі і 7-го дану | 2 роки минуло після здобуття 7-го дану; кандидат є членом Федерації Кендо і рекомендований головою Федерації. |
| Хансі (範士 — «взірець») |
Володар титулу кьосі і 8-го дану | 8 років минуло після здобуття 8-го дану; кандидат є членом Федерації Кендо і рекомендований головою Федерації і головою Всеяпонської Федерації Кендо. |
[ред.] Дивись також
[ред.] Посилання
- Історія кендо (англійською)
- Всеяпонська Федерація Кендо (японською)
- Міжнародна Федерація Кендо (англійською)
- Ката японського імперського кендо (відео)
- Ката в кендо (відео)
 |
Ця стаття належить до вибраних статей за результатами голосування . |
