Азимут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Азимут НЕБЕСНОГО СВІТИЛА або ЗЕМНОГО ПРЕДМЕТА — кут між площиною мерідіана точки спостереження (див. Небесна сфера) і вертикальною площиною, що проходить через світило (предмет) і дану точку. Розрізняють астрономічний, географічний, магнітний та гіроскопічний А.

В астрономії азимут рахується від точки півдня на захід (від 0 до 360°), в геодезії — від точки півночі на схід:

При визначенні магнітного азимута замість площині географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана. Азимут можна виміряти за допомогою компаса. Одиниця виміру — градус.

Північ	0° або 360°
Схід	90°
Південь	180°
Захід	270°

В горизонтальній системі координат (що використовується в навігації) азимут — це одна з двох координат. Інша координата — висота (над горизонтом).

Приклади азимуту:

АЗИМУТ АСТРОНОМІЧНИЙ (рис. 1) — двогранний кут (λ), утворений площиною астрономічного меридіану точки спостереження і вертикальною в цій точці площиною, яка проходить через заданий напрям. Відлічується від північного напряму меридіану до заданого напряму за годинниковою стрілкою від 0о до 360о.

АЗИМУТ ГЕОГРАФІЧНИЙ (рис. 2)- горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму географічного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Різниця у величинах астрономічного і географічного азимутів, визначених для того самого напряму в тій самій точці не перевищує кількох секунд і обумовлена неспівпаданням напрямів прямовисної лінії і нормалі до еліпсоїда, проведених в одній точці. АЗИМУТ МАГНІТНИЙ (рис. 2) — горизонтальний кут, який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму магнітного меридіану точки спостереження до заданого напряму від 0о до 360о. Магнітний азимут відрізняється від географічного на величину магнітного схилення, визначеного в точці спостереження. Залежність між географічним (А) та магнітним (Ам) азимутами для напряму 1-2 (рис. 2) виражається формулою: А = Ам+δ, де δ — магнітне схилення для даної точки; прийнято вважати магнітне схилення східним або позитивним (а) і західним або негативним (б).

АЗИМУТ ГІРОСКОПІЧНИЙ (рис.3) — горизонтальний кут (Г), який відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму (Пг’) умовної лінії (іноді її помилково називають гіроскопічним меридіаном), що проходить через гірокомпас (С), до заданого напряму від 0о до 360о. Кут між гіроскопічним та географічним азимутами називають поправкою (Δ) гірокомпаса. Гіроскопічний азимут сторони — горизонтальний кут, відлічуваний від північного кінця меридіана гіроскопічного за годинниковою стрілкою до заданої сторони.

АЗИМУТ ПАДІННЯ, -а, -…, ч. * р. азимут падения, a. direction of dip, true dip direction; н. Einfallsrichtung f — кут між проекцією лінії падіння (пласта, шару, поверхні скиду тощо) на горизонтальну площину і меридіаном місцевості.

АЗИМУТ ПРОСТЯГАННЯ, -а, -…, ч. * р. азимут простирания, a. strike azimuth, trend azimuth, н. Streichwert m, Streichwinkel m — кут між лінією простягання (пласта, шару, поверхні скиду тощо) і меридіаном місцевості.

АЗИМУТ СВЕРДЛОВИНИ, -а, -и, ч. * р. азимут скважины, a. hole azimuth; н. Bohrlochazimut m — кут, що вимірюється за годинниковою стрілкою між певним напрямом, що проходить через вісь свердловини, і проекцією свердловини на горизонтальну площину. У залежності від прийнятого початку відліку (геогр. меридіан, магнітний меридіан або довільний напрям) розрізнюють А.c. істинний, магнітний або кутовий. А.с. — важливий параметр при бурінні; напр., при зміні А.с. на 1о відхилення свердловини від проектного напряму на глиб. 1 км становитиме 17,5 м. Азимутальний напрям свердловин в процесі буріння контролюють інклінометром. через 50-100 м, а в складних геол. умовах — через 20-25 м.