Автотипія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Автотипія (від авто... і грецького týpos - відбиток) фотомеханічний спосіб поліграфічного відтворення напівтонових зображень (фотознімків, акварельних малюнків, олійного живопису й т.п.) засобами високого друку, заснований на можливості передачі півтонів системою крапок різних розмірів (растр) й однакової сили (насиченості). У найбільш світлих місцях зображення, крапки мають найменший діаметр і поступово збільшуються в міру посилення тону. Розподіл півтонів на крапки досягається фотографуванням оригіналу (зображення) через оптичний прилад - растр. Залежно від якості паперу, на якій буде друкуватися репродукція, і швидкості друкування застосовуються растри з різною частотою ліній - від 24 на 1 см, згідно з чим на кожен см² репродукції доводиться від 576 до 6400 крапок. Негатив, отриманий при фотографуванні через растр, копіюють на метал (у більшості випадків цинк) і копію травлять кислотою, роз'їдаючий метал у проміжках між крапками. У результаті крапки робляться рельєфними, тобто виходить форма високого друку - автотипне (растрове) кліше.
