Бог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття дає означення поняттю єдиного Бога християнства та юдаїзму. Дивіться Іслам щоб довідатись про поняття Бога як воно коректується/доповнюється мусульманами. Дивіться також божество для опису понять божества в політеїзмі та міфології, а також Бог (теософія) для сучасних теософських визначень Бога.

В християнстві та юдаїзмі, Бог — це надприродна, верховна, духовна субстанція або єство, творець та керівник Всесвіту, начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльності й рушійної сили.

Визначення поняття Бог у Кирила Транквіліона-Ставровецького, дане близько 1619 року: " Бог есть существо пресущественное, албо бытность над все бытности, сама истотная бытность през ся стоящая, простая, несложная, без початку, без конца, без ограничения, величеством своим обьемлет вся видимая и невидимая..."

[ред.] Етимологія

Етимологічний родовід і первісне значення слова й досі не цілком з'ясоване. На думку поважного числа мовознавців воно походить із тевтонського мовного джерела, отже, проникло до юдаїзму та християнства з поганської старовини. В основі концепції Бога поганські греки добачали КРАСУ (Бог Краси), поганські римляни — СИЛУ (Бог Сили), юдеї — ЗАКОН (Бог Закону), християни — ЛЮБОВ (Бог Любови).

[ред.] Біблійні назви Бога

У Святому Письмі Бог найменований кількома назвами, що виражають Його істоту, діяльність, властивості й атрибути. Головні з них такі: Ел, Еліон, Елоаг, Елогім, Шаддай, Адонай, Ягве (Єгова) й Саваот.

Див. Біблійні імена Бога

[ред.] Біблійне розуміння й визначення Бога

Християнство та юдаїзм стверджують, що єдиним правдивим визначенням Бога є біблійне визначення, та посилаються на Святе Письмо для з'ясування найістотніших ознак Бога, Його властивостей, атрибутів та діяльності.

В юдействі та християнстві твердиться, що людські органи чуття не можуть повністю й абсолютно збагнути Самого Бога, есхатологічних правд та майбутнього, потойбічного, вічного життя. Цю неспроможність і природоневідповідність людського розуму повністю охопити трансцендентність Бога та Його діл апостол Павло ствердив такими словами: "Чого око не бачило, і ухо не чуло, і що на серце людині не впало, — те Бог приготував був тим, хто любить Його!" (1 Коринтян 2:9). Тому вже з глибокої давнини Божі мужі уподібнювали Бога до людини, приписували Йому фізичні та психічні ознаки, властиві людям, і на основі аналогії, схожості або порівняння пояснювали Божу природу, Його діяльність, властивості й атрибути. Представлення Бога в образі людини, в уособленні різних функцій і явищ та в переносному вживанні різних слів і виразів прийнято в теології називати антропоморфічним поглядом людей на Бога.

Отже, Святе Письмо приписує Богові очі, руки, пальці, рамена, ноги, стопи, обличчя, уста, ніздря, губи, язик, подих, голос тощо (Амоса 9:2, 4; 5 Мойсеева 9:10; Єремії 9:12; 27:5; Наума 1:3; 2 Мойс. 33:23; Пс. 17:16,17; Ісаї 30:27). Далі, в Біблії сказано, що Господь розмовляє, кличе, сміється, ходить, спить, пробуджується й т. д. (З Мойсеева 1:1; Амоса 1:2; 1 Мойс. 6:12; Пс. 2:4; 43:24). Святе Письмо навіть вважає за властиві Богові психологічні вияви людини. Воно говорить про Божий гнів (2 Самуїл. 24:1), Божу ревність (2 Мойсеева 20:5), Божу ненависть (5 Мойсеева 12:31) тощо.

З другого боку, Господь Ісус Христос навчає, що Бог — це Дух (Івана 4:24); і Святе Письмо виразно стверджує, що Бог, як Духовна Істота (Духовне Єство), не є людиною (Осії 11:9), не має очей, як людина (Йова 10:4), не палає гнівом і не роздратовується (Осії 11:9), ніколи не кається й не жалкує (1 Самуїла 15:29; 4 Мойсеева 23:19), не дрімає й не спить (Псальма 120:4), ніколи не змучується, не слабне, не втомлюється й не виснажується (Ісаї 40:28).

Тобто, для християн та юдеїв, антропоморфний спосіб мовлення про Бога зумовлюється передусім неспроможністю й неприродовідповідністю людського розуму та п'ятьох органів чуття (зору, слуху, дотику, нюху та смаку) в інший спосіб пізнати Бота та, подруге, бідністю гебрейського лексикону на абстрактні слова, вирази й поняття. Гебрейська мова конкретна. Євреї вже в глибоку давнину залюбки вживали притаманні їм вислови: "Боже рам'я" замість "Божа сила" чи "потуга"; "Боже обличчя звернене до когось" або "відвернене від когось" замість "Божої симпатії" чи "антипатії" до певної особи; "піднесене обличчя" або "похилене" замість "прощення" чи "непрощення".

[ред.] Біблійна сутність Бога

На підставі Святого Письма — Старого й Нового Заповіту — існує тільки один, живий, правдивий, вічний Бог, Який є споконвічний, безпочатковий, безконечний (нескінчений) та незмінний у Своїм бутті й досконалості, премудрий, всемогутній, всюдиприсутній та всезнаючий Дух (5 Мойсеева 4:35; Ісаї 44:6; Псальма 89:3; Ісаї 45:5-6; Єремії 10:10; Даниїла 6: 27; Марка 12:29,32; Івана 17:3; Псальма 146:5; 137:2; Дії Ап. 15:18; Приповістей 5:21; 15:3; Псальма 101:28; 138:7-10; Єремії 23:23-24; 1 Тимофія 1:17; Юдеїв 4:13; 1 Мойс. 17:1; Ісаї 45:12; 1 Мойсеева 1:1-3; Псальма 106:25-29; Наума 1:5; Ісаї 40:26-29; Дії Ап. 17:24-28; Даниїла 4:32; Луки 1:25; Юдеїв 1:3,4; Римлян 1:20; Івана 4:24; 2 Мойс. 33:20; Псальма 18:2; Івана 1:18; 1 Тимофія 1:17; 6:16).

Бог чинить усе за постановою Своєї святої волі на Свою славу як найбільш люблячий, ласкавий, милосердний, довготерпеливий, справедливий, пребагатий на ласку, добрість і правду Отець, Який любить усе Своє створіння, а зокрема Його любов особливо велика до людей; Він прощає їм їхні гріхи, поєднавши (примиривши) світ із Собою в Ісусі Христі (Матвія 5:45,48; 1 Петра 1:15-16; 5 Мойс. 32:4; Ісаї 57:15; Луки 6:36: Пс. 118:37; 97:9; 98:8,9; Якова 5:11; Пс. 85:5; 114:5; Луки 10:30-37; Матвія 9:36 ;14:14; Луки 7:13; Юдеїв 4:15; 1 Івана 4:9-10, 16; Івана 13:1; 14:21; 16:27; 17:23; Римлян 5:8; Ефесян 2:4-10; 1 Тимофія 2:4).

Бог — це надприродна, верховна, духовна субстанція або єство. Він створив Всесвіт — небо й землю; усе, що живе та знаходиться на них, усе видиме й невидиме. Він управляє й керує всесвітом (1 Мойс. 17:1; Йова 36:22, 26, 30-33). Історія виявляє Божу святу, неминучу (обов'язкову, невідмінну) волю в світі, здійснення Його планів і постанов серед людей і через людей. Світ не виник сам із себе й не існував вічно. Бог — це надсутність усіх і всього, Він начало, першопричина всього буття, всіх речей, їхньої діяльносте й рушійної сили. Він, вічний у Своїм бутті й перебуванні, є основою та причиною всесвіту, всіх і всього.

За філософічно-теологічними середньовічними поглядами, Фома Аквінський стверджує, що "Бог — це абсолютна правда та причина всього буття (сущого)". Григорій Сковорода навчає, що "першопричиною всього існуючого (всього буття) є Бог, бо Він є причиною всьому, а Йому ніхто. Коли б Бог кимсь чи чимсь зумовлювався (спричинювався), то втратив би Свою Божественність і став би залежним від когось чи чогось іншого. Бог не може втратити Своєї Божественности так само, як ніщо тілесне (матеріальне) не може її набути". Врешті митрополит д-р Іларіон у 20-му сторіччі так схарактеризував Бога: "Першопричина всіх рухів, всього живого є Бог. Матерія складається з протонів, що вічно рухаються. Хто їх рухає? Наука не встановила першопричини. Наука не може створити найменшої й найпростішої живої істоти — червя-ка — ані оживити нікого й нічого".

Єдине задовільне визначення Бога для юдеїв та християн дається в Біблії, а філософські (тобто раціональні) визначення Бога вважаються неповними, по причині трансцендентності Бога. Вважається, що тільки Малий Катехизм Вестмінстерського Визнання Віри з 1643 року на четвертий запит — Хто є Бог? — вперше подав біблійне й найбільш задовільне визначення Бога: "Бог — це Дух безконечний, вічний і незмінний у Своїм бутті (існуванні), мудрості, силі, святості, доброті (милосерді) і правді (Івана 4:24; Йова 11:7,8,9; Псальма 89:2; Якова 1:17; 2 Мойсеева 3:14; Псальма 146:5; Об'явлення 4:8; 15:4; 2 Мойсеева 34:6,7).

Див. Біблійна сутність Бога

[ред.] Біблійні атрибути Бога

Найважливіші, це всюдиприсутність, всезнання, всемогутність, незмінність, святість, праведність-справедливість, добрість і правда. Перші чотири наведені атрибути є догматичними, решта це моральні атрибути Бога.

Див. Біблійні атрибути Бога