Періодична система елементів
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Періодична система елементів — класифікація хімічних елементів, що дозволяє визначити залежність різних властивостей від атомної маси (більш точно, від числа протонів у ядрі атому). Система розроблена російським хіміком Д. И. Менделеєвым у 1869—1871 роках на основі відкритого ним же у 1869 році періодичного закону. Фактично, таблиця є графічним представленням закону. Всього наявно декілька сотень варіантів зображення періодичної системи (у вигляді аналітичних кривих, таблиць, геометричних фігур тощо). В сучасному вигляді елементи в системі зведені в двовимірну таблицю, в якій кажен стовпчик (всього стовпчиків вісім) визначає основні фізико-хімічні властивості, а рядки відповідають періодам, що певною мірою подібні один до одного.
[ред.] Історія відкриття
Початкова назва роботи Менделеєва «Дослід системи елементів, що ґрунтується на їхній атомній вазі і хімічній подібності» (рос. «Опыт системы элементов, основанной на их атомном весе и химическом сходстве»). За легендою, ідея такої системи прийшла до дослідника уві сні, хоча відомо, що одного разу на питання, як він відкрив періодичну систему, Менделеєв відповів: «Я над нею мабуть років з двадцять думав, а вам здається: сидів і раптом… готово».
Німець Л. Мейер у 1864 році ґрунтуючись на даних про атомні маси запропонував таблицю, що показала співвідношення атомних мас для декількох характерних груп елементів. Багато хто, особливо в Німеччині, вважає саме його першовідкривачем системи — у 1870 році він опублікував свою таблицю елементів, створену, вочевидь, незалежно від Менделеєва. Тля того щоб не зв'язуватись з авторськими правами, більшість школярів західного світу вивчають цю систему просто як «Періодичну систему елементів», не вказуючи ім'я першовідкривача.
Сутність відкриття полягає в тому, що зі зростанням атомної ваги хімічного елемента його властивості змінюються не монотонно, а періодично. Після певного числа різних за властивостями елементів, розташованих за зростанням атомної ваги, властивості починають повторюватися. Наприклад, натрій схожий на калій, неон — на аргон, а золото схоже на срібло і мідь. При цьому, властивості не повторюються точно, а до них додаються і певні відмінності.
Пізніше стало відомо, що періодичність системи елементів визначається не атомною вагою, а зарядом ядра або атомним номером, від якого залежить структура і заповнення електронних рівнів атома елемента (атомних орбіталей).
Періодична система
Група | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | |
I | II | III | IV | V | VI | VII | VIII | ||||||||||||
Період | |||||||||||||||||||
1 | 1 H |
2 He |
|||||||||||||||||
2 | 3 Li |
4 Be |
5 B |
6 C |
7 N |
8 O |
9 F |
10 Ne |
|||||||||||
3 | 11 Na |
12 Mg |
13 Al |
14 Si |
15 P |
16 S |
17 Cl |
18 Ar |
|||||||||||
4 | 19 K |
20 Ca |
21 Sc |
22 Ti |
23 V |
24 Cr |
25 Mn |
26 Fe |
27 Co |
28 Ni |
29 Cu |
30 Zn |
31 Ga |
32 Ge |
33 As |
34 Se |
35 Br |
36 Kr |
|
5 | 37 Rb |
38 Sr |
39 Y |
40 Zr |
41 Nb |
42 Mo |
43 Tc |
44 Ru |
45 Rh |
46 Pd |
47 Ag |
48 Cd |
49 In |
50 Sn |
51 Sb |
52 Te |
53 I |
54 Xe |
|
6 | 55 Cs |
56 Ba |
* | 72 Hf |
73 Ta |
74 W |
75 Re |
76 Os |
77 Ir |
78 Pt |
79 Au |
80 Hg |
81 Tl |
82 Pb |
83 Bi |
84 Po |
85 At |
86 Rn |
|
7 | 87 Fr |
88 Ra |
** | 104 Rf |
105 Db |
106 Sg |
107 Bh |
108 Hs |
109 Mt |
110 Ds |
111 Uuu |
112 Uub |
113 Uut |
114 Uuq |
115 Uup |
116 Uuh |
117 Uus |
118 Uuo |
Лантаноїди | * | 57 La |
58 Ce |
59 Pr |
60 Nd |
61 Pm |
62 Sm |
63 Eu |
64 Gd |
65 Tb |
66 Dy |
67 Ho |
68 Er |
69 Tm |
70 Yb |
71 Lu |
|
Актиноїди | ** | 89 Ac |
90 Th |
91 Pa |
92 U |
93 Np |
94 Pu |
95 Am |
96 Cm |
97 Bk |
98 Cf |
99 Es |
100 Fm |
101 Md |
102 No |
103 Lr |
Лужні метали | Лужноземельні метали | Лантаноїди | Актиноїди | Перехідні метали | ||
Метали | Напівметали (напівпровідники, металоїди) | Галогени | Інертні гази | Неметали |