Кук Джеймс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
.
Джеймс Кук (James Cook, 27 жовтня 1728 - 14 лютого 1779) — британський першовідкривач, навігатор і дослідник. У результаті повідомлення в Королівському науковому товаристві про зроблені ним спостереження за затемненням Сонця в 1766, він був призначений командиром першої наукової експедиції в Тихий океан у 1768-71рр.
Він здійснив три подорожі в океані і став першим європейцем, дослідивший більшу частину його узбережжя. Кук відкрив Гаваї і інші острови, окрім того він першим проплив навколо Австралії. Кук також був і картографом. У пошуках північного морського проходу з Тихого океану в Атлантичний досліджував частину узбережжя Аляски. Його ім'ям названо затоку Кука на Алясці, місті Анкорідж встановлено пам'ятник Куку.
Джеймс Кук народився в Йоркширі (Англія) в 1728 у родині фермера. Тому він не отримав гідного освіти. У 1756 р. Кук пішов служити на флот. У 1768 р. він одержав командування корабель «Індевер».
На кораблі "Індевор" (Endeavour) він досліджував Таїті, Нову Зеландію й Австралію. Кук був чудовим астрономом, тож він не прогаяв можливості направити свій корабель до берегів Таїті, щоб спостерігати за Венерою: в 1769 р. вона проходила між Сонцем та Землею. Водночас з Куком в експедиції брали участь ще натураліст, ботанік і 2 художника. Крім того, Кук отримав наказ знайти Terra Incognita. Дослідження почалося 3 червня. Потім кораблі попрямували до Нової Зеландії. Тубільці маорі зустріли Кука вороже. Сотні каное напали на «Індевер».
У квітні 1770 р. Кук підійшов до східного березі Австралії. Він відкрив затоку, названий Ботнічним. Кук зустрів тут дивовижних тварин і аборигенів. Побутує розповідь, що Кук запитав австралійців, як називаються дивовижні тварини з сумками, і ті відповіли «Кен гуру» (‘Я вас не розумію’). Так виникла назва кенгуру. Пливучи на північ, корабель наштовхнувся на Великий Бар’єрний Риф і зазнав крах. Після ремонту Кук повернувся додому в 1771 р. Кук здійснив ще 2 експедиції. Перша з них розпочалася в 1772 р., коли Кук вийшов з Плімута на 2 суднах. У січні 1774 р. Кук досяг 70 градусів південній широти. Але умови були жахливими, і Кук вирішив, що Terra Incognita якщо існує, то все одно недосяжна. Потім Кук відвідав о. Пасха, Туамоту, Тонга.
У 1772-75 він плавав у південній частині Тихого океану, а в 1776-79 у південній і північній частині, намагаючись відкрити північно-західний шлях і досягти береги Сибіру. У ХVIII в. 60% моряків помирало через різних хвороб, скажімо, цинги. Проте Кук ввів суворі правила, щоб знизити захворювання. У нього завжди дотримувалися правил гігієни, завжди був запас свіжих фруктів, які містили вітамін С. Він зумів зберегти команду від цинги, даючи матросам багато свіжих фруктів.
В 1773-1775-х роках великий англійський мореплавець та дослідник Джеймс Кук здійснив велику навколосвітню подорож уздовж 50-ї південної паралелі, щоб відкрити та нанести на карту південний континент. В січні, 30-го числа 1774 року, він досяг найпівденнішої точки своєї подорожі. Уже далеко за Полярним колом на широті 71( він був зупинений суцільним щільним паковим льодом та змушений був повернутися назад. Він вирішив, що південного континенту не існує, хоча написав в бортовому журналі про "країну, приречену долею бути похованою під вічним снігом і льодом". Подорож Кука заперечила існування "Південної землі" принаймні на широтах 60 ( і повністю змінила концепцію, на якій базувались пошуки. Кук відмітив наявність в цих водах великої кількості китів та тюленів. Ця новина, тільки но стала відомою, одразу дуже зацікавила багатьох людей в Європі та Сполучених Штатах. На початку 19-го століття в даному регіоні почалось хижацьке винищення китів та колоній тюленів.
1770 Капітан Кук оголосив Новий Південний Уельс володінням Англії.
8 січня 1778 Кук відкрив Сандвічеві (Гавайскі) о-ви. Гавайці спочатку прийняли його за бога Лопо, але скоро розчарувалися в гостях. Після цього «Дискавері» і «Резолюшн» попливли до берегів російської Аляски. Наступного року Кук повернувся на Гаваї, але його матроси погано ставилися до аборигенів. Капітан Кук загинув 22 лютого 1779 р. під час третьої подорожі на Гавайські острови, будучи атакований аборигенами.
P.S. Британський мореплавець - Джеймс Кук був першою бiлою людиною, яка потрапила на Гавайський архiпелаг. Капiтана i його бувалу команду вразили двi речi. По перше - це краса i доступнiсть острiв'янок. Друге - це неймовiрна кiлькiсть спортивних iгор, яким вiддавалися остров'яни. Подекуди не дуже безпечних.
I все ж найбiльш незвичним видовищем, котре довелось побачити Куковi, було так зване "хее-налу" - мистецтво ковзання на дошках по хвилях. Яке й отримало назву "серфiнг" вiд англiйського surf (прибiй). Найбiльш цiкаво, що ковзанням на дошках займався не лише простолюд, а навiть вождi. З огляду на це остров'яни користувалися двома типами дощок : алача i оло.
Алача виготовлялася з хлiбного дерева, або менш мiцного коа. У довжину така дошка не перевищувала 3 м ,а вага ii сягала 10 кг. Такий "транспорт" призначався для пiдданих. Варто зазначити, що сучаснi серфи мають найбiльшу схожiсть саме iз алача. А ось другий вид iсторичного серфу - оло - був привiлеем знатi. Параметри такоi дошки дещо нагадують човна. Довжина приладу 6 м i бiльше. А вага - цiлих 100 кг. Не бiльше, не менше! Здавалося б, таку "махiну" важко навiть зрушити з мiсця, не кажучи вже про спортивнi вправи. Проте, корiннi жителi Гаваiв на таких "агрегатах" могли осiдлати хвилю заввишки 7-8 м. Мало того, вони могли розвинути швидкiсть до 45-50 км/год. Цiкавий сам процес виготовлення дощок, адже його полiнезiйцi вважали священним обрядом. Дерева у корiнних полiнезiйцiв вважалися улюбленими дiтьми бога лiсу - Кане. Дереву, що йшло пiд вирубку, приносили жертву - рибу. Пiсля того, як майстер робив дошку, йшов обряд "освячення". Тiльки пiсля цього виготовлену алача або оло використовували за призначенням.
Варте уваги також вiдношення полiнезiйцiв до дошки для ковзання по хвилях. Вона була не простим "спортивним снарядом", пiсля катання ii добре висушували i, загорнувши в матерiю, дбайливо зберiгали до наступного використання. Можливо, справа у тому, що виготовлення хорошоi дошки супроводжувалося великими складностями, адже тодiшнi жителi Гаваiв ще не мали досконалоi технiки для обробки дерева. Що ж до змагань, то iхнi правила були надзвичайно простими. За знаком суддi два спортсмени кидалися у воду, аби на гребенi хвилi першими досягнути фiнiшу. Якщо суперники фiнiшували одночасно, або обох змивало хвилею, переможця не оголошували.
