Катерина II
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Катерина ІІ Велика (2 травня 1729, Штеттін, Німеччина - 17 листопада (6 листопада за старим стилем) 1796, Санкт-Петербург) — дочка німецького князя Анхальт-Цербтського, російська імператриця з 1762.
Зміст |
[ред.] Походження
Принцеса Софія Августа Фредеріка Анхальт-Цербтст-Дорнбургська (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) народилася 2 травня 1729 в місті Штеттін. 9 липня 1744 вона прийняла православ'я і отримала ім'я Катерина Олексіївна в честь Катерини I. У 1745 вийшла заміж за Великого князя Петра. Нещасна в шлюбі, Велика княжна наполегливо і багато вчилася, стала однією з найрозумніших осіб того часу.
[ред.] Правління
В 1762 Петро III став імператором. Через шість місяців його було вбито в наслідок змови, про яку вона знала. Вступивши на престол, відразу широко проявила свої дарування державного діяча.
Провела реорганізацію Сенату (1763), секуляризацію земель (1763–64), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала Укладену комісію 1767–69. За її правління відбулася Селянська війна 1773–75. Видала Установу для управління губернією 1775, Даровану грамоту дворянству 1785 і Даровану грамоту містам 1785. За Катерини II внаслідок російсько-турецьких воєн 1768–74, 1787–91 Російська імперія розширила свої границі і закріпилася на Чорному морі, були приєднані Північне Причорномор'я, Крим, Кубань. Прийняла під російське підданство Східну Грузію (1783). В період її правління було здійснено три розділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795). Катерина II переписувалася з Вольтером та іншими діячами французької Просвіти.
[ред.] Політика по відношенню до України
Катерина II проводила політику, спрямовану на остаточну ліквідацію автономії України: у 1764 було скасовано гетьманство, у 1765 розформовано козацькі полки на Слобожанщині, у 1775 остаточно зруйновано Запорізьку Січ, у 1782 у Гетьманщині ліквідовано полкову та сотенну адміністрацію і запроваджено поділ на З намісництва, у 1783 розформовані козацькі полки на Лівобережжі і юридичне запроваджено кріпосне право.
У 1785, видавши «Жалувану грамоту дворянству», Катерина II законодавче оформила права і привілеї російського дворянства і прирівняла до нього українську козацьку старшину, закріпивши за нею земельні володіння. Катерина II особисто віддавала накази про придушення антикріпосницьких виступів в Україні — Коліївщини у 1768 та Турбаївського повстання 1789–93.
У галузі культури правління Катерини II позначилося дальшою русифікацією України, У 1783 у Києво-Могилянській Академії було запроваджено російську мову викладання.
У 1786 було проведено секуляризацію церковних земель, чим завдано шкоди церкві в Україні. Після приєднання до Росії Правобережної України уряд Катерини II проводив тут політику, спрямовану на ліквідацію греко-католицької церкви.
