Угорська революція 1956 р.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Угорська революція 1956 р., ще відома як Угорське повстання, Будапештський заколот, тощо.

Повстання було придушене радянськими військами за участі Угорської ÁVH (Államvédelmi Hatóság) - Органів Державної Безпеки Угорщини.

Понад 25000 - 30000 угорських повстанців та 7000 радянських військовослужбовців загинуло, значно більше було поранено, майже чверть мільйона мешканців покинуло країну як біженці. Ця подія мала тяжкі наслідки для комуністів західних країн. Багато тих, хто підтримував дії Радянського Союзу, розпочали критику його дій.

Зміст

1 Стисло
2 Основні вимоги повстанців
3 Події до 23 Жовтня
4 Деякі статистичні дані на 1956 p. до повстання
5 Список основних подій революції
6 Наслідки та події після 4-го листопада
7 Джерела

[ред.] Стисло

23 жовтня 1956 p. Угорці піднялися проти комунистичного режиму країни. Протягом декількох днів до повстаня приєдналися мільони людей. Під владою повстанців опинилося багато урядових організацій та великі території. Повстанці почали змінювати закони на захоплених територіях.

Одне поділило угорських повстанців - це статус ÁVH донощиків та членів ÁVH. Рада робітників і рада студентів слали боївки для їх арештів та суду, ультра-націоналістичні групи, наприклад, група Йожзефа Дудаса (József Dudás), y cвою чергу, страчували їх на місці. Угорська компартія поставила на місце прєм'єр-міністра Імре Надя (Imre Nagy). Після домовленості з Радянською стороною про припинення вогню, Надь заявив про намір вийти з Варшавського Договору.

Радянські війська втручалися двічі, обидва рази для підтримки комуністичного режиму, який підтримував Варшавський Договір, - це старий режим, скасований 23–го жовтня, а також, нове керівництво, яке було створене 3–го листопада.

Угорці біля виведеного з ладу радянського танку

З 23-го жовтня Угорська ÁVH (угорська версія КДБ) починає стріляти в протестуючих. Радянські війська кинуті "для наведення порядку". Озброєна протидія повстанців, та знесилення Угорської компартії призвели до домовленості про припинення вогню між двома сторонами до 1-го листопаду 1956 року.

Другий раз, в ніч на 4-е листопада Радянська армія, після домовленості з новим (Кадарським) урядом, який перейняв владу, почала артелерійський обстріл та завдала авіаційного удару і піхотно-танкового нападу на Будапешт. До якоїсь міри, це Радянське втручання було зроблено за допомогою ÁVH, реорганізованого Кадарським урядом. Повстання було придушене до січня 1957 року.

3 колишніх членів УПА(Українська Повстанська Армія) на еміграції було створено кілька батальйонів добровольців, які відправились до Будапешту і взяли участь у боях проти радянських окупаційних військ. Вони обороняли мости через Дунай, які об'єднують дві частини Угорської столиці — Буду і Пешт. Більшість з них загинула.

[ред.] Основні вимоги повстанців

Виведення Радянських військ
Вибори до "MDP" (Угорська Робітнича партія)
Нова влада на чолі з Імре Надь
Всенародні вибори
Повна реорганізація економіки під керівництвом фахівців
Право на страйк
Повнa ревізія індустріaльних норм та негайнe i радикальне врегyлюваня заробітної плати
Вільна преса і радіо
Скасування ÁVH

[ред.] Події до 23 Жовтня

Рівень життя упав на 17-20% з 1949 по 1953 роки. Вважають, що це були наслідки п’ятирічного плану, який приділяв першочергову увагу важкій промисловості та сталеварінню, у сільськогосподарській країні, де немає ані заліза, ані вугілля в великих кількостях. Шахрайсьтво охопило всю Угорщину, в ньому народ вбачав додатковий заробіток. Серед молодшої ґенерації росли анти-комуністичні настрої. Де-не-де спалахували страйки проти низької зарплати, робочої норми, нестачі їжі. За п’ять днів перед 23 жовтня Радянські окупаційні війська були попереджені та поставлені насторожі Угорською АVH, яка відчула наближення проблем для уряду. Тобто, незадоволення та опозиція урядові існували задовго до 1956 року.

[ред.] Деякі статистичні дані на 1956 p. до повстання

15 % населення мало достаток, вищий за мінімальний стандарт життя;
30 % населення було, на межі стандарту;
55 % було нижче;
Денний заробіток селянина був недостатній, щоб купити й кілограм хліба;
15% робочих не мали й ковдри вдома, один з п'яти не мав шуби.

[ред.] Список основних подій революції

23 жовтня

Угорські студенти почали демонстацію, зібралися біля пам'ятника польському генералу Йожсефа Бема. Демонстація налічувала 200 тисяч демонстрантів та почала рухатися до парламенту.
Тисячі демонстрантів, головним чином студенти, підійшли до будинку Радіо-Будапешт, вимагаючи дозволити їм прочитати свої вимоги у ефірі. AVH перешкоджує цьому. Студенти не розходяться, AVH стріляє в демонстрантів.
Cимпатизуючі угорські військовослужбовці та поліція об’єднуються з натовпом, або віддають свою зброю демонстрантам.
Пам'ятник Сталіну знищений.
Повстання розгортається, захоплюється комуністична газета "Szabad Nep".

24 жовтня

Новини про повстання поширюються по країні, до Будапешту стікаються маси з іншіх місць.
Радянські та угорські військові частини заходять до Будапешту для "підтримки порядку".

25 жовтня

Знайдена секретна тюрма AVH, всі політичні в’язні звільнені.
Вийшла перша революційна газета "Igazsag" (Правда).
Протестуючі знову збираються біля парламенту, вимагаючи Імре Надя. Війська AVH, розташовані на даху будинків, стріляють в натовп, вбиваючи більш як 60 чоловік.
Робітнича Рада формується на Чепельському Маталургійному заводі.

26 жовтня

Революційні ради зформовані на "Thököly út-Dózsa György út" території (7-й район) та Széna tér території (2-й район). Революціонерами окуповано Móricz Zsigmond körtér (11-й район), захоплено збройний завод.
Революція oхоплює сільську місцевість. В Moсoнмад'яроварі війська AVH стріляють в мирну демонстрацію, вбиті 85 чоловік, включаючи дітей та жінок.

27 жовтня

Рaдio оголошує утворення нового уряду країни.

28 жовтня

Iмрe Надь стає офіційним прем’єр-міністром та починає переговори з радянською стороною.
В радіотрансляції, Надь запевняє, що радянські війська покинуть Угорщину, AVH буде розформована, комуністичний прапор буде замінений на історічний угорський прапор, тощо.

29 жовтня

Найбільш зкомпроментовані комунистичні лідери Угорщини – такі як Ернo Гeрo, Aндрaш Хeгeдуш та Iштван Koвaкш, вночі, вилітають до Москви.

30 жовтня

Кaрдинaл Йожзеф Miджзeнті отримав свободу.
Радянські війська підводяться з Будапешту.
В радіотрансляції, Надь оголошує кінець однопартійної системи і формування тимчасового уряду.
Поченає працювати радіо “Szabad” (Воля).

31 жовтня

Радянські війська повністю підведені з Будапешту.

1 листопада

Iмрe Надь оголошує Угорщину нейтральною країною,вихід з-під умов варшавського договору.

2 листопада

Радянські лідери Хрущов та Маленков, зустрічаються з лідерами Румунії, Чехословаччини і Болгарії в Бухаресті, розглядається план воєнного втручання в Угорщину.

3 листопада

Угорський генерал Пал Maлeтeр погоджується зустрітися з радянськими лідерами для підписання угоди виводу радянських військ з Угорщини. Не дивлячись на домовлену недоторканість, Maлeтeр та вся його делегація заарештована, та перевезена до Румунії,де вони потім були страчені.

4 листопада

На світанку,о 4:15 годині,приблизно 5,000 радянських танків входять до Будапешту з Румунії.
Поченається бійка.Заатаковані та окуповані радянськими військами Kiлiaнські казарми,тощо.
Кaрдiнaл Йожзеф Miджзeнті попросив політичного притулку в амбасаді США.
Надь з товарищами ховається в югославській амбасаді.
Угорці безперервно звертаються по радіо до ООН та Заходу, просячи про допомогу, але ніхто так і не приходить на поміч.

[ред.] Наслідки та події після 4-го листопада

20,000 угорців і 3,500 радянських військовослужбовців загинуло в інтервенції. Після того, як революція була придушена, Надь з іншими знайшли притулок в Югославській амбасаді. Він був заарешований 22 листопада, не звертаючи увагу на домовленість про недоторканість, i знайшов свою смерть на шибениці з товаришами, після секретного суду, у червні 1958 року.

За допомогою радянського уряду, головою угорського уряду був поставлений Янош Кадар. Массові арешти почалися наприкінці листопада. Почалася організація таборів для інтернованих, військові суди, вислання населення до України.

Після придушення повстання в Будапешті поодинокі бої продовжувалися до середини грудня. Багато людей подалося у еміграцію.

Загальна амністія для учасників революції бідбулася тількі у 1963 році.

Фото.Монумент пам’яті події 1956 року.