Ефес (місто)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ефе́с (лат. Ephesus, грец. Ἔφεσος, тур. Efes) — стародавнє місто на західному побережжі Малої Азії, в гирлі річки Каїстр (cуч. Малий Мендерес) на південь від Смирні (суч. Ізмір) (тепер територія Туреччини). Географічні координати Місто було засноване на березі Егейського моря, тим самим, будучи портовим містом, швико розвивалося за рахунок торгівлі. Після землетрусу море відійшло, понизилось на 57 метрів, що і спричинило швидкий занепад міста. Нині розвалини Ефеса знаходяться від берега моря приблизно за 10 км.
Своєю славою Ефес найбільшою мірою зобов'язаний місцевому культу східної богині родючості, згодом ототожненою з грецькою богинею Артемідою. Шанування богині тут сходить до вікопомних часів, але будівництво посвященого їй храму, зарахованого до семи чудес світу, почалося в першій половині 6 cт. до н.е.
В пік розвитку населення міста досягало 200 000 - 250 000 мешканців та було другим містом в Римській імперії за розмірами та значенням, після Риму.
У 1869 році англійськими ученими були зроблені перші археологічні розкопки заснованого Лисимахом міста на горі, в результаті яких світу була відкрита краса античного міста.
Залишки стародавнього Ефеса приховані під майже непрохідним болотом.
Зміст |
[ред.] Легенда про заснування міста
Згідно легенді, Андрокл, син афінського правителя Кодра, одержав від Дельфійського оракула наказ — заснувати нове місто. Місце йому повинні були вказати риба і дикий кабан. Андрокл відправився на пошуки «знаків» уздовж берега Егейского моря і висадився на березі прекрасної бухти. Якраз в цей час місцеві рибалки смажили рибу. Від іскри, що вилетіла з багаття, зажеврів кущ, з якого тут же вискочив розтривожений кабан. Тут і було побудоване місто.
Дикий кабан став символом міста, де йому було встановлено пам'ятник.
Під час будівництва міста, Андроклу прийшлось зіткнутись з войовничим племенем амазонок, в одну з яких, Ефесію (що перекладається як бажана), він закохався. В честь неї і було названо місто. Пізніше майже всі амазонки стали дружинами греків-поселенців.
[ред.] Історія
Місто засноване між XVI-XI ст. до н.е. як іонійська колонія греками-іонійцями з Афін.
В 7 ст. до н.е., аристократична форма правління в Ефесі змінилася тиранією, а в 6 ст. до н.е. місто було завойоване лідійским царем Крезом. При ньому Ефес досяг найбільшого розквіту і пишності. Крез щедро протегував новому величезному храму Артеміди. У Британському музеї зберігаються колони головного фасаду цього храму, прикрашені рельєфами і забезпечені присвятними написами Креза. Коли в 546 році до н.е. Крез зазнав поразки від царя Персії Кіра, Ефес увійшов до складу Персидської держави.
Під час повстання іонийців 499 року до н.е. Ефес спочатку прилучився до повсталих, але після повернувся під владу Персії і брав участь на її стороні в греко-персидських війнах.
Близько 470 року до н.е. афінянину Кімону вдалося повернути Ефесу свободу, після чого місто входило в Делоський союз.
Коли розпочалася Пелопоннеська війна (431–404 року до н.е.) між Афінами і Спартою, Ефес залишався на стороні Афін, але біля 412 року до н.е. приєднався до загального повстання підвладних Афінам держав і став союзником Спарти.
У 401 році до н.е. Ефес підтримав повстання Кіра Молодшого проти його брата, персидського царя Артаксеркса.
Після 386 року до н.е. місто знов завоювали перси.
У 356 році до н.е. храм Артеміди був спалений Геростратом, що випробовував маніакальне бажання прославитися, але незабаром почалося його відновлення, якому сприяв Олександр Македонський, що звільнив Ефес від влади Персії в 334 році до н.е.
Лисимах, один з наступників Олександра Великого, переніс місто із заболоченої долини на гору і побудував нову гавань. Ця необхідність була викликана виникшею у місті епідемією. Але жителі міста не хотіли покидати свої будинки. Тоді Лисимах наказав перекрити доступ до прісної води мешканцям старого міста, що вимусило їх переселитись на нові місця.
Ефес по черзі перебував під владою Єгипту і Сирії, поки в 189 році до н.е. отримавші перемогу над Антіохом Великим, римляни не передали його пергамскому царю Евмену II, а в 133 до н.е. він не увійшов до складу Римської держави.
У 88 році до н.е. місто приєдналося до антиримського повстання міст Малої Азії, піднятого царем Понта, Мітрідатом, але вже в 86 році до н.е. повернувся під владу колишніх господарів, а два роки опісля його обклав тяжкою данню Сулла.
Під час громадянської війни в Римі, що послідувала за вбивством Цезаря в 44 році до н.е., грошові кошти з Ефеса вичавлювали обидві сторони, але при Августі він став фактично столицею римської провінції Азія і з часом перетворився на одне з найкрасивіших міст Римської імперії, поки його не розорили готи в 262 році н.е.
Протягом довгих сторіч середньовіччя місто, що піддавалося нескінченним набігам арабів і піратів, було не більше ніж село. На початку правління Османської імперії, Ефес був відданий повному забуттю.
[ред.] Християнська епоха
Ефес християнської епохи знаменитий тим, що його відвідав апостол Павло та місцеперебуванням єпископа, а також як місто, де впродовж 5 ст. проходило декілька Уселенських соборів.
Тут проповідував апостол Іоанн, похований в церкві, названій його ім'ям, а також, тут проживала свої останні роки діва Марія, мати Ісуса Христа.
[ред.] Будинок Діви Марії
Перед розпяттям Ісус заповів своїй матері піклуватись про Іоанна, як про власного сина, а Іоанну, піклуватись за свою матір, як за рідну.
Оскільки апостоли розділили між собою території для поширення християнства, а територія Малої Азії дісталась Іоанну, то він і поселив діву Марію у Ефесі, де вона і закінчила свої роки.
В результаті проведених в кінці XIX ст. біля гори Панаїр, де знаходиться святе джерело, біля якого місцеві християни зустрічали традиційне свято, присвячене діві Марії, розкопок, було виявлено ряд фундаментальних залишків, а також шматки вугілля, які в результаті дослідження методом Карбон-14 були датовані I ст. н.е.
В даний час, в цій місцевості (за 7 км. від міста) знаходиться невелика церква, яка є місцем паломництва християн. Мусульмани в цих краях також з глибоким шануванням відносяться до неї як святині.
Також збереглось і джерело, воду з якого вважають цілющою. Біля нього розташована стіна бажаннь, де кожен може загадати бажання, закріпивши вузлик з любої матерії на спеціально встановлених решітках.
[ред.] Споруди міста
[ред.] Одеон
Напівкругла споруда, відома також як Малий театр, розкинулося на схилі горба, на північ від Агори. Судячи з напису, його було зведено в 150 році н.е. Публієм Ведієм Антонієм, який задумав одеон як булевтерій — місце засідання міського Сенату. Первинна крита споруда, розрахована на 1400 місць, використовувалася по черзі: то для засідань Сенату, то для театральних видовищ. Архітектурна побудова одеона аналогічна класичним моделям:
- аудиторіум з його двох'ярусним півкругом рядів розділений на чотири основні сектори сходовими проходами;
- конструкція просценіума говорить про те, що будівля була придатна швидше для засідань Сенату, чим для театральних вистав.
[ред.] Агора
Руїни Агори відносяться до романської споруди періоду Римської імперії , зведеної, швидше за все, за часів правління імператорів Августа і Клавдія. Агора, яка одержала своє остаточне завершення при Феодосії (IV ст.), була прикрашена подвійною колонадою портика, під яким розміщувалися торгові ряди. Це був центр торгової діяльності, куди з'їжджалися купці зі всіх кінців Імперії. Тут був також ринок рабів і проводилися збори але у випадку релігійних і світських свят. На північ від Агори підносяться розвалини колишньої колонади Базиліки, побудованої при династії імператорів Августів.
[ред.] Храм Адріана
Напис, вигравійований на архітраві храму, свідчить про дату його споруди - біля 138 року н.е. - маловідомим архітектором П. Квінтіліусом, який присвятив храм імператору Адріану. Перед монументальним пронаосом підносяться п'єдестали від чотирьох статуй, які колись прикрашали храм. По тих, що збереглися на п'єдесталах написам можна визначити, що це були статуї імператорів Діоклетіана, Максиміана, Констанція Хлора і Галерія. Те, що храм ордера, Корінфа, безпомилково визначається з першого погляду по вишуканості скульптурної орнаментики. Дві центральні колони підтримують легку, витончену арку - все, що збереглося від оригінального трикутного тимпану, який колись вінчав будівлю. Орнаментика арки як би продовжує мотив фризів, які йдуть суцільною стрічкою по антаблементу; у центрі арки поміщений бюст Тіxe (богині-покровительки міста). Архітрави порталів мають багату декорировку з античною орнаментикою. Над головним порталом, який веде в наос, знаходиться напівкругла люнетта, де на тлі витонченого переплетення кольорів і листя аканта представлена жіноча фігура, що нагадує античні зображення Медузи. Усередині наоса можна бачити частину оригінального подіуму, який колись підтримував статую обожнюючого імператора Адріана.
[ред.] Будинки на схилі пагорбу
З протилежної сторони Храму Адріана розташований оригінальний ансамбль будинків під назвою "Будинки на схилі пагорбу", які звернені до вулиці Куретів. В основному тут жили представники привілейованих прошарків суспільства, у зв'язку з чим вулиця має другу назву "Будинки багатіїв". Вони розташовані таким чином, що кожен будинок служить свого роду терасою для наступного за ним будинку. Так званий Будинок Перистіля II відрізняється великою кількістю декорацій. Він був побудований в I столітті, але згодом кілька разів перебудовувався, принаймні до VI століття. Численні кімнати всередині будинків мають мозаїчні підлоги і настінні фрески IV століття. Будинок Перистіля I також піддавався реставрації. Дата його споруди та ж, що і попереднього будинку, тобто 1 століття. Одна з кімнат відома під назвою "театр", оскільки її стіни прикрашені фресками на театральні сюжети. Деякі фрески зображають сцени з п'єс Менандра і Евріпіда. На інших фресках зображені чоловічі і жіночі голі фігури.
[ред.] Бібліотека Цельсія
Бібліотека була побудована в епоху Імперії, за часів правління Адріана за проектом архітектора Тіберія Юлія Аквіли, що побажав присвятити її своєму батькові. Будівництво почалося в 114 році і було завершене в 135 році вже спадкоємцями Тіберія Юлія Аквіла, який заповідав велику суму грошей на покупку книг і утримання бібліотеки. У 2-й половині III століття під час нашестя готів внутрішня частина будівлі була повністю зруйнована пожежею, що пощадила, фасад будівлі. Двох'ярусний фасад, прикрашений колонами, має вид театральної декорації. Колони нижнього ярусу, що стоять на подіумі центральних сходів з дев'яти ступенів, згруповані попарно в чотири ряди і увінчані капітелями Корінфа. Колони верхнього ярусу мають менші розміри. Трикутні і напівкруглі тимпани вінчають колони трьох центральних пар. На нижньому поверсі за сценічно оформленою колонадою видно три портали в обрамленні якнайтоншого орнаменту, імітуючого рельєфний фриз. Над порталами зяють три величезні отвори вікон. Будівлю прикрашають чотири скульптури, символізуючі Мудрість, Науку, Чесність і Фортуну.
Грандіозна будівля бібліотеки відновлена австрійськими археологами. За оцінками учених, в бібліотеці зберігалося приблизно 12 тисяч пергаментних сувоїв. Всі вони були викрадені або знищені під час нашестя готів.
[ред.] Публічний дім
На протилежній бібліотеці стороні вулиці, розташувувалась споруда публічного дому, до якої з бібліотеки вів підземний хід. Чоловіки міста, так обманювали своїх дружин, говорячи, що ідуть читати книги. На тротуарі, що веде до публічного дому, збереглась одна з найперших в світі реклам, на якій одна із жриць кохання запрошує до себе в гості. В ті часи це була почесна професія. Реклама містить зображення голови дівчини, поряд з яким відбиток лівої ступні, що вказує шлях. Звідти пішов відомий вислів: "Піти на ліво".
[ред.] Вулиця Куретів
Вулиця, що протягнулася уздовж схилу від Бібліотеки Цельсія та Воріт Геракла до Адори.
Тому вигляду, який вона має в наші дні, було надано їй на межі IV і V ст., коли проводилися роботи по її відновленню після сильного землетрусу середини IV століття, який повністю зруйнував її. Її мощення з мармуру і каменя гармонує з руїнами античних будівель, що височіють по обох її сторонам. Так, розгортається полотно з колонами, кам'яними п'єдесталами, подіумами, капітелями, фризами, статуями і залишками торгових лавок і житлових будинків. У цьому достатку античних руїн, часто привезених сюди з інших районів міста, виразно виділяються криті галереї з колонами, мощення в яких виконане з цінних тонких мозаїк. На порожніх п'єдесталах, звернених до колон, колись стояли статуї. На багатьох п'єдесталах дотепер збереглися написи, вигравійовані в камені. Більшість статуй були поміщені в музей. Назва вулиці пов'язана з міфологічними персонажами, що дали згодом ім'я священній касті куретів. Спочатку вони очолювали знамениті культове дійство в Храмі Артеміди, а згодом стали грати основну роль в Притані, де збереглася безліч написів, що розповідають про їх діяльність. Такі ж написи зустрічаються і по всьому місту.
На цій та іншій вулицях міста розміщувались ями, накриті гратами, де поміщали засуджених за вбивство чи згвалтування. Кожен прохожий мав право сплюнути в яму, чим виражав свій осуд.
На вулиці також розташована стіна з мармуру, на якій вигравірувані всі міські закони. Закони в той час не змінювали.
[ред.] Пританій
Пританієм - в давнину називалась будівля, що призначалася для розміщення канцелярських служб, де проводилися також урочисті прийоми і банкети для знатних осіб міста. Його можна порівняти з сучасним муніципалітетом. У прилеглому до Пританію Храмі Гестії постійно горів священний вогонь, підтримуваний пританами - священнослужителями, які принімали участь в культових обрядах і в жертвопринесеннях. Відомо, що Храм відноситься до III століття до н.е.
В певний час, притани жували опій, та спянівши, танцюючи йшли від пританію до Храму Артеміди. Якщо в цей час священослужителя помічав злодій, якого везли на страту чи покарання, то його автоматично звільняли.
[ред.] Театр
Театр дійшов до нас у чудовому стані і по праву вважається одним з пам'ятників минулого, що найбільш добре збереглися, в цій археологічній зоні. Як всі споруди тогочасного минулого, ефеський театр розділений на три секції: скена (що включає також просценіум), орхестра (круглий майданчик, де виступав хор) і кавеа (півкруг залу, для глядачів). Місткість театру - близько 24 000 -25 000 сидінь. Зал по відношенню до сцени піднімався на 30 м і завершувався портиком для поліпшення акустики всього ансамблю. В день, на сцені театру, проводилось до 50 боїв гладиаторів між собою та з тваринами.
 Стіна бажаннь |
 Лікарня |
 Публічний дім |
 Туалети |
[ред.] Відомі Ефесці
- Андрій Ефеський
- Геракліт Ефеський (554—483 роки до н. е.). Йому належить вислів: "все тече, все змінюється" (лат. pantha rhei) та багато інших афоризмів.
- Зенодот Ефеський
- Іоан Ефеський
- Ксенофонт Ефеський — письменник.
- Марк Ефеський — митрополит, автор численних трактатів.
- Онісіфор Ефеський
- Порфірій Ефеський
- Соран Ефеський
