Акустика
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аку́стика (від грец. akustikуs — слуховий, такий, що слухається), у вузькому значенні слова — вчення про звук, тобто про пружні коливання та хвилі в газах, рідинах і твердих тілах, чутних людським вухом (частоти таких коливань знаходяться в діапазоні від 16 гц до 20 кгц); у широкому сенсі — область фізики, що досліджує пружні коливання та хвилі від найнижчих частот (умовно від 0 гц) до гранично високих частот 1012 — 1013 гц, їх взаємодії з речовиною і застосування цих коливань (хвиль).
Цікавими напрямами дослідження в акустиці, на макроскопічному рівні, є
- поширення звуку в рухомих середовищах
- розсіяння звуку на неоднородностях середовища і розповсюдження звуку в неврегульованих середовищах
- характер макроскопічних течій в полі звукової хвилі
- поведінка речовини в полі сильної ультразвукової хвилі, кавітаційні явища
На мікроскопічному рівні пружне коливання середовища описується фононами — колективними коливаннями атомів або йонів. У металах і напівпровідниках такі коливання йонів приводять і до коливань електронної рідини, т. т., на макроскопічному рівні, звук може породжувати електричний струм. Підрозділ акустики, що вивчає такі явища і можливості їх використання, називається акустоелектронікою.
Інший близький по духу напрям дослідження — акустооптика, тобто вивчення взаємодії звукових і світлових хвиль в середовищі, зокрема, дифракція світла на ультразвуку.
У зв'язку з великою важливістю звукових хвиль в повсякденному житті, виділилися в самостійні підрозділи і такі прикладні напрями дослідження, як:
- атмосферна акустика,
- геоакустика,
- гідроакустика і гідролокація,
- біологічна акустика,
- архітектурна акустика,
- дефектоскопія
- музична акустика тощо.
