Болгарська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Болгарська мова – одна з південнослов’янських мов. Поширена у Болгарії, певна кількість носіїв також живуть в Україні (Одеська область), Молдові, Румунії, Македонії. Є офіційною мовою Болгарії.

Болгарській мові властиві глибокі діалектні відмінності. Так, за вимовою старого «ятя» (Ѣ) діалекти поділяються на східні та західні. До особливостей болгарської мови порівняно з іншими слов’янськими мовами належать наступні риси:

• шт (записується літерою щ) на місці праслов’янського tj (в українській дало ч) та жд на місці праслов’янського dj (в українській дало ж): свеща [свешта] «свіча, свічка», чужд «чужий»
• особливий звук [ъ] на місці старого єра: сън «сон»
• наголос, який може стояти на будь-якому складі слова
• втрата відміни іменників та прикметників (а також займенників та числівників)
• наявність постпозитивного артикля (артикль, що приєднується до кінця означуваного ним іменника): човек – човекът або човека «чоловік, людина – той чоловік, та людина», жена – жената «жінка – та жінка», дете – детето «дитина – та дитина».
• втрата інфінітиву, замість якого вживається особова форма дієслова теперішнього часу з часткою «да»: да зная «щоб мені знати»
• майбутній час утворюється за допомогою частки ще
• широке використання простих минулих часів, які зникли в інших слов’янських мовах – аориста та перфекта
• подвійний придієслівний додаток: мене ме викат «мене звати»
• переказувальний спосіб дієслова, який вживається для передачі інформації від третьої особи.

Літературна мова сформувалася на середину XIX століття на базі північно-східних говірок. У XX столітті літературна мова зазнала значного впливу західних говірок, на території яких знаходиться столиця Болгарії — Софія. Писемність – на основі кирилиці. Найдавніші писемні пам’ятки відносяться до X сторіччя (надпис царя Самуїла, 993 року).

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка болгарською мовою:
(переклад Димитра Методієва)
----- 
Щом умра, ме погребете
Нейде на могила
Посред степите широки
На Украйна мила,
Та скалите над водата,
Днепър и полята
Да се виждат, да се чува,
Как реве реката.
---
Щом помъкне от Украйна
Днепър към морето
Кърви вражи – аз тогава
Планини, полета
Ще оставя, ще отида
Чак при Бога в рая
Да се моля. Дотогава
Господ аз не зная.
---
Погребете ме, станете,
Прангите счупете,
С вражи кърви свободата
Щедро наръсете.
И в семейството велико,
Свободно и ново
Не забравяйте, споменете
И мен с добро слово.
----- 
(Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)