Карл І Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Карл І Великий (нім. Karl der Große, лат. Carolus Magnus, франц. Charlemagne, 2 квітня 747 р. — 28 січня 814 р., Ахен) — король франків (768-814), король Ломбардії (лангобардів) (з 774 р.), імператор Західної Римської імперії (800-814).

Син Пепіна Короткого, брат Берти, матері Роланда, король франків, з 768 року разом з братом Карломаном, а після його смерті (771) - одноосібно. Серією вдалих війн зміцнив і надзвичайно розширив державу Франків, оволодівши більшою частиною території сучасної Західної Європи. Засновник династії Каролінгів, шанований у Франції та Німеччині як засновник національної монаршої династії. Сузір'я Великий Віз німецькою мовою носить назву "Карлів Віз" (Karlswagen).

На прохання папи Адріана (Гадріана) І у 774 році вторгнувся в Італію і скинув короля лангобардів Дезідерія, після чого підтвердив дарунок батьком Піпіном ІІІ Папської області і взяв під свій захист церковну державу.

У 788 році захопив Баварію і для безпеки держави заснував кілька пограничних марок.

Після успішної боротьби з арабами заснував Іспанську марку від Піренеїв до ріки Ебро.

Довгих 30 років на східних кордонах вів боротьбу із саксами, йому коштувало 18 переможних битв, поки зумів взяти їх під свою владу.

25 грудня 800 року в Римі Карла було короновано Папою Римським Левом ІІІ на імператора.

Поширював християнство, проводив адміністративні і військові реформи, сприяв торгівлі, зародженню європейської науки, мистецтву і літературі, збираючи до своєї столиці, міста Аахен, вчених із цілої Європи.

Його авторитет сягав далеко за межі його держави. Щоб запобігти боротьбі за владу між нащадками, не дозволяв дочкам вступати в законний шлюб. Йому наслідував єдиний син Людовик Благочестивий (778-840) .

Карла Великого поховано у кафедральному соборі Аахену.

Слов'янське слово король (kral - чеською, król - польською) походить від його імені.