Волинська земля
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ВОЛИНСЬКА ЗЕМЛЯ – давньоруська історична область у басейні південних приток Прип’яті і верхів’ях Західного Бугу. В 7-9 ст. В. населяли східнослов’янські племена: дуліби, бужани і волиняни. Назва походить від м. Волині. В 10 ст. на В. виникли міста Бузьк, Луцьк, Червень, Белз, а згодом – Холм, Кременець, Житомир та інші. Волинська земля почала формуватися у 2-й пол. 11 ст. внаслідок об’єднання територій Червенських градів і Белзької землі. Відтак до них було приєднано Берестейську волость. Згодом волинські князі почали освоювати територію на схід від міст Дорогобуж, Острог та Вигошів. Сам термін “Волинь” (як означення території) з’явився у літописі 1077 р. На кінець 11 ст. Волинська земля, перебуваючи в процесі становлення, займала територію від Берестя на Західному Бузі до верхів’їв р.Серету на півдні. Її порубіжжя на заході становили міста Сутейськ і Червен, на сході – Дорогобуж і Острог. Тоді в межиріччі рр. Стиру і Горині, що лише почало заселятися, рубежів ще не існувало. В 12 ст. одним із центрів консолідації Волинської землі стало м.Луцьк. Для протидії київським князям, які прагнули заволодіти Волинською землею, на сході її території інтенсивно будувалися міста і фортеці. У 1-й пол. 12 ст. значна частина волинських кордонів стабілізувалася, хоч остаточно територія землі склалася у 1-й пол. 13 ст. Західний рубіж Волинської землі (з Польщею) пролягав у межиріччі Західного Бугу й Вепра, а на поч. 13 ст. впритул підступив до Вепра. На північному заході та півночі кордон Волинської землі з Литвою і ятвягами проходив Західним Бугом і його притоками, зокрема р.Лесною. Більшість басейну р.Кросни належала до Волинської землі. Тут порубіжною була р.Нур.
Наприкінці 10 ст. В. ввійшла до складу Київської Русі, а 988 року князь Володимир Святославич віддав її в уділ своєму синові Всеволоду. За його князювання було засновано м.Володимир (Волинський), яке в 12 ст., після розпаду Київської Русі, стало центром Володимирського князівства. Від часу адміністративної реформи Володимира Святославича 988 р. у Володимирі сиділи сини київських князів. З кінця 1150-х рр. на території Волинської землі складається Волинське князівство. Вважаючи його своїм спадковим володінням, київські князі давали тут своїм синам уділи.
На Любецькому з'їзді 1097 р. Волинську землю було закріплено за князем Давидом Ігоревичем, але Витечівський з'їзд 1100 1100 р. позбавив його В., і деякий час нею володіли різні князі. В 1117 р. перейшла до володінь Володимира Мономаха. За князювання Романа Мстиславича (1170-1205) Володимирське князівство об’єднало навколо себе всі удільні князівства. У 1199 р., з приєднанням до нього Галицького князівства, утворилося Волинсько-Галицькое князівство. В 2-й половині 14 ст. польські феодали після запеклої боротьби проти Угорщини і Литви захопили західну частину В. Після Люблінської унії 1569 р. шляхетська Польща загарбала всю В. і створила тут Волинське воєводство.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
