Бояри
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
БО́ЯРИ - Збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою. Щодо походження терміну бояри висловлюються різні думки. Одні дослідники виводять його від старослов'янського “бой” (воїн) або “болій” (великий), інші - від тюркського “бояр” (вельможа, багатий муж), ще інші - від староісландського “boaermen” (знатна людина).
Зміст |
[ред.] Бояри за Київської Русі
Виникнення боярства на Русі виноситься до епохи розкладу родоплемінних відносин у слов'янських племен (6-9 ст.). В період утворення Київської держави бояри поділялися на дві великі групи:
1 - земські бояри (старці, градські) - потомки родоплемінної знаті, що становили верхівку тогочасного суспільсьва;
2 - княжі бояри - представники княжої дружини та урядники його двору.
В 11 ст. відбувається злиття обох груп боярства. Б. були васалами князя, зобов'язаними служити у його війську за право володіння земельними наділами. Одночасно вони користувалися т. зв. правом від'їзду, тобто могли переходити від одного князя до іншого без втрати своїх земель. В часи Київської держави Б. не були замкнутим станом, були випадки, коли до їхнього середовища потрапляли представники городян, духовенства і навіть селянства (смердів). В епоху роздробленості посилилась економічна могутність Б., зросло їх політичне значення. В Галицько-Волинському князівстві впродовж 12-13 ст. вони брали участь у вирішенні всіх державних справ і неодноразово були керівниками антикнязівських виступів (наприклад Володислав Кормильчич). Дещо меншим був вплив Б. на політичне життя Київського, Чернігово-Оверського, Переяславського та інших князівств.
Б. займали найважливіші посади при княжому дворі. З їх середовища призначалися двірські (управителі княжим господарством), скарбники, печатники (держателі княжої печатки), мечники, стольники та ін. Вони очолювали обласну адміністрацію - були княжими посадниками та тисяцькими. Найбільш заслужені і найзнатніші Б. входили до складу Боярської ради,- що була дорадчим органом при князі.
[ред.] Бояри за часів Литви та Речі Посполитої
Після переходу українських земель під владу Великого Князівства Литовського та Королівства Польського основна частина Б. перейшла на службу до великих князів литовських та польських королів і була включена до шляхетського стану. Найбільш знатні з них отримали титули князів (Острозькі, Вишневецькі, Збаразькі та ін.). Середньо- і малозаможні Б. втратили частину своїх привілеїв і перетворилися на військових слуг, урядників та інших що служили панам та князям на правах ленної залежності. За часів Польсько-Литовської держави вище боярство прибрало назву панів, або земян, а стара назва - Б. залишилася при дрібних боярах. Нижчий прошарок боярства разом з дрібною шляхтою впродовж тривалого часу боровся проти засилля панів. Ця боротьба закінчилась у 16 ст. формальним зрівнянням у правах всіх представників шляхти, наприклад, при виданні Литовських Статутів 1529 і 1566 рр. і за часів литовсько-польської унії дрібні Б. правно зрівнялися із заможною шляхтою і здобули право судитися в шляхетських земських судах нарівні з панством. Такий стан зберігся на українських землях під польсько-литовською владою до кінця 18 ст. Рештки українських Б.-шляхти, що перейшли на службу до козацької держави – Війська Запорізького, набули тих прав, які давала служба в козацькому війську, без огляду на їх родовід. Частина збіднілих Б. в часи формування і розвитку українського козацтва поповнювала його ряди, з їх середовища походила значна частина керівників козацьких рухів у 16-17 ст.
[ред.] Бояри в Московській державі
На протязі 15-17 ст. Б. були представниками правлячої верхівки у Московській державі. Вони перетворилися на замкнутий стан, який претендував на панівну роль в управлінні державою, що викликало репресії з боку московських великих князів (з 1547 - царів). Так, за Івана IV (1533-1584) під час т. зв. оприччини було знищено або заслано значне число Б., представників найзнатніших і найбагатших родів. Згодом, Б. стали іменуватися служилі люди вищого розряду, що входили до складу Боярської думи. В ході реформ Петра I (1682-1725) на початку 18 ст. титул Б. було скасовано.
[ред.] Боярство на українських землях в складі Румунії
В Румунії, Молдові, а також на українських землях, що знаходилися в їх складi (див. Буковина) Б. називали великих землевласників. Боярство тут сформувалося у 13-14 ст. і на протязі наступних століть відігравало провідну роль у політичному житті регіону, проводило активну румунізацію українських земель. Особливо масштабним цей процес був у 1918-1940, коли фактично була припинена політична та культурно-просвітницька діяльність українського населення. В результаті включення Північної Буковини до УРСР у 1940 боярство було ліквідоване. У 1945 така ж доля його спіткала у Румунії.
ДЖЕРЕЛА:
1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
2.Довідник з історії України. за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
