Дружина (загін)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ДРУЖИНА – в первинному і загальному значенні - товариство, спілка, об'єднання людей. В Давній Русі так, зокрема, називали збройні загони, що становили найближче оточення князя, його військо та апарат його влади. Д. спочатку варязького походження. Варязькі князі прийшли на Русь не самі, а з військовими відділами, з яких створилися їх прибічні Д. Молодші дружинники були войовниками, старші бували княжими дорадниками та урядовцями. Це пізніші бояри. З часом національний склад княжих дружин ставав чимраз більше різношерстий. Крім варягів находилися в княжих Д. представники всіх східних і західних національностей, але чимдалі, тим більше набиралося в Д. людей слов'янського походження. Княжа Д. поділялася на старшу і молодшу. Старша Д. складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя, брала участь в обговоренні державних та господарських справ (див.Боярська рада), очолювала молодшу Д. та воїв. Молодша Д. (гридь) була ядром збройних сил і складалася з професійних воїнів, охороняла князя, княжий двір і майно, виконувала окремі адміністративно-судові доручення князя. Молодша Д. становила постійне населення сторожових градів-фортець, збудованих на кордонах Русі чи окремих князівств. Тут вона несла військову службу, а у вільний від військових обов'язків час обробляла землю та виконувала різні господарські роботи для своїх потреб. За службу Д. одержувала від князя землі з правом експлуатації населення, що проживало на них, збирати данину та організовувати власне господарство, в якому застосовувалася праця залежних селян. Частина молодшої Д., що проживала при князеві, була на його утриманні. Залишками господарських дворів старшої Д. та градів-фортець є давньоруські городища. В 11-12 ст. дружинно-княжі елементи злилися з земськими боярами в одну боярську аристократію і землевласницьку верству, яка набирала поважного значення в керуванні державою, особливо в Галицько-Волинському князівстві. Слово Д. вживалося і в ширшому значенні: в літописі Д. називається народне ополчення, все княже військо. Населення верві, що приймало поруку за свого члена, також називалося Д. Д. як основна військова сила князів існувала до ліквідації удільних князівств (на українських і білоруських землях, що потрапили під владу феодальної Литви – до 14-15 ст., в Російській державі – до 16 ст.).

ДЖЕРЕЛА:

1.Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.

2.Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.