Анґела Меркель
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анґела Меркель (Angela Merkel) (17 липня 1954, Гамбурґ) - німецька політик, лідер ХДС, з 2005-го року - федеральний канцлер Німеччини.
Зміст |
[ред.] Біографія
Анґела була третьою дитиною в родині лютеранського пастора Хорста Каснера і вчительки Герлінди Каснер які жили в Гамбурзі. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив прихід у містечку Темплін. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді, і одночасно була членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову. Пізніше вивчила англійську.
У 1978 закінчила фізичний факультет Ляйпцігського університету, у 1986 захистила дисертацію. З 1978 до 1990 працювала в Центральному інституті фізичної хімії Академії наук НДР.
[ред.] Політична кар'єра
У 1989 після падіння Берлінської стіни стала активним учасником демократичного руху - активістом Партії демократичного відновлення. Лотар де Мезьєр, останній голова кабінету міністрів НДР, довірив їй посаду заступника прес-секретаря уряду.
Після об'єднання Німеччини в 1990 вступила в Християнсько-демократичний союз, який був тоді при владі. У грудні того ж року її обрали депутатом Бундестагу.
В уряді Гельмута Коля стала міністром у справах жінок і молоді.
З 1991 - віце-голова Християнсько-демократичного союзу.
У 1994 перейшла на посаду міністра навколишнього середовища.
У 1998 ХДС був змушений піти в опозицію, а навколо Гельмута Коля вибухнув скандал із приводу незаконних зовнішніх пожертвувань на рахунки ХДС. Скандал торкнувся також і голови ХДС Вольфганга Шойбле і той змушений був піти у відставку.
Анґела Меркель відреклася від Коля і зажадала від партійного активу змінити керівництво ХДС і почати партійне "відновлення". У квітні 2000 96% членів партії обрали її спадкоємицею Шойбле на посаді голови ХДС. Цей успіх був особливо примітний на тлі того, що Меркель - жінка, східна німкеня і протестантка, вкрай нетипова для цієї партії.
У 2002 Меркель погодилася на єдину кандидатуру на посаду федерального канцлера від ХДС/ХСС прем'єр-міністра Баварії Едмунда Штойбера. Штойбер вибори програв і це підсилило внутрішньопартійні позиції Меркель.
У 2003 Меркель демонстративно підтримала американське вторгнення в Ірак, поїхавши в США. У 2004 вона зуміла домогтися обрання кандидата від ХДС/ХСС Хорста Кьолера на посаду президента Німеччини.
Після несподіваної ініціативи Ґерхарда Шредера про дострокові вибори у 2005, Анґела Меркель була обрана ХДС/ХСС кандидатом на посаду федерального канцлера Німеччини.
На виборах ХДС/ХСС опередили СДП всього на 1%.
За результатами виборів у бундестаг блок ХДС/ХСС і вільних демократів випередив СДП із "зеленими" усього на три голоси. У зв'язку з нездатністю сформувати стійку парламентську більшість християнським демократам довелося піти на створення "великої" коаліції з СДПН - другий раз в історії ФРН.
[ред.] "Велика коаліція"
10 жовтня 2005 голова Християнсько-соціального союзу, прем'єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер повідомив, що на переговорах про формування "великої" правлячої коаліції, які проводили А. Меркель, Ґерхард Шредер і голова СДП Франц Мюнтеферінґ, було вирішено, що Анґела Меркель стане новим канцлером Німеччини.
В обмін на згоду на канцлерство А. Меркель СДП одержить у майбутньому кабінеті 8 міністерських портфелів: іноземних справ, фінансів, юстиції, праці, з питань охорони навколишнього середовища, охорони здоров'я, транспорту, а також економічного співробітництва і розвитку.
До ХДС/ХСС - поряд з керівником відомства федерального канцлера в ранзі міністра - відходять посади міністрів оборони, внутрішніх справ, економіки, сім'ї, освіти, а також сільського господарства.
Тим часом, Ґерхард Шредер заявив, що його не буде в наступному уряді ФРН. Раніше не виключалося, що він може зайняти в новому уряді посаду віце-канцлера і міністра закордонних справ.
22 листопада 2005 Анґела Меркель була обрана федеральним канцлером ФРН, 397 депутатів Бундестагу проголосували "за", 202 - "проти", 12 - "утрималися".
[ред.] Політичні позиції
В зовнішній політиці Анґела Меркель відома своєю беззастережною підтримкою американського курсу, виступаючи за зближення зі США. Вона неодноразово критикувала Ґерхарда Шредера за "надмірну" дружбу з Володимиром Путіном і заявляла про те, що, в разі обрання канцлером, займе більш тверду позицію у відношенні до Росії. Меркель має намір розбити "тріумвірат" Шредера з Жаком Шираком і Володимиром Путіном і поліпшити відносини з США та країнами Східної Європи.
Меркель є послідовним противником прийняття Туреччини в Європейський союз. Найбільше, що вона згодна надати Туреччині, - "привілейоване партнерство".
В внутрішній політиці вона має намір продовжити курс реформ Ґерхарда Шредера, однак "іншими способами". Її головна оголошена мета - створення робочих місць і підтримка економіки за рахунок зменшення соціальних допомог.
[ред.] Сімейне життя
Анґела Меркель одружена вдруге, дітей не має. Першим її чоловіком, з яким вона одружилася ще в Ляйпцигу, був Ульріх Меркель (розлучилася після переїзду в Берлін після університету). Після розлучення залишила його прізвище.
