Гармонія музична

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Гармо́нія (греч. αρμονία — зв'язок, порядок; лад; злагодженість, відповідність, стрункість).

[ред.] Визначення гармонії

Термін «гармонія» в музиці включає ряд значень:

приємна для слуху злагодженість звуків, милозвучність (естетичне поняття, нім. Harmonie);
Закономірне поєднання тонів у одночасному звучанні; співзвуччя (муз.-теоретичне поняття).
наукова та учбова дисципліна (нім. Harmonielehre).

[ред.] Сутність гармонії

Поняття гармонії застосовується для характеристики висотної системи, акордики, тональних (ладових) функцій конкретного музичного стилю (наприклад, «гармонія бароко», «гармонія Прокоф'єва»), а також у значенні «акорд», «співзвуччя». Поняття гармонії, проте, не слід змішувати з поняттями «супровід» (наприклад, у виразі «мелодія і гармонія» замість «мелодія і акомпанемент») та гомофонія (наприклад, у виразі «поліфонія і гармонія» замість «поліфонія і гомофонія»).

Суть музичної гармонії — проекція загальноестетичного поняття гармонії на область звукових явищ, що об'єднуює найбільш специфічні для музичного мистецтва художні елементи і відносини: співзвуччя, ладові функції (тоді як, наприклад, метр і ритм властиві і поезії). Усвідомлення благозвучності гармонійно впорядкованих відносин звуків з'явилося найбільшим завоюванням художнього мислення.