Історія християнства в Україні (хронологічна таблиця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ЦЕРКВА В УКРАІНІ ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ

Зміст

1 I. Початки і доба Київської Руси (до 1240)
2 II. Від занепаду Київської держави до поділу Київської митрополії. 1240 — 1458
3 III. Церква у Литовсько-Польській державі до Берестейської унії. 1458 — 1596
4 IV. Розподіл Церкви на Православну і з'єднану з Римом (Уніятську). 1595 — 1685
5 V. Церква з 1686 до кін. 18 ст.
6 VI. Церква від кін. 18 ст. до 1917
7 VII. Церква в 1917 — 39 pp.
8 VIII. Церква під час і після другої світової війни 1939 — 1983
9 Література:
- 9.1 Література

[ред.] I. Початки і доба Київської Руси (до 1240)

Проникнення християнства на укр. землі через місіонерів, за посередництвом торговельних зв'язків, чи походів на Візантію, відоме задовго до кн. Володимира Вел., коли воно стало офіційною (державною) релігією. Після Хрищення Руси була створена Київська митрополія, яка за дотат. часів охоплювала 16 єпархій, з них 10 на укр. землях. Київська митрополія перебувала в юрисдикції царгородського патріярха, але була фактично автокефальною, особливо у внутр. управлінні.

Середина 1 ст. Літописний переказ про перебування і ширення віри апостола Андрія Первозваного в Криму, над Дніпром і на «Київських горах».
97 — Папа Климент І загинув мученицькою смертю в Херсонесі на Криму.
4 ст. — Ширення християнства серед ґотів (за посередництвом греків), що перебували на півдні України.
8 ст. — Створення єпархії в Тмуторокані.
860 — Під час нападу Руси на Царгород частина руського війська прийняла християнство.
860 — 61 — Св. Кирило-Константин у місійній подорожі на Півн. Чорномор'ї (Крим) зустрічав християн.
882 — Літописна згадка про церкву св. Миколи у Києві, збудовану над могилою кн. Аскольда.
899 — Перша згадка про єпископів у * Перемишлі; перший відомий єп. Антоній Добриня Ядрейкович (1218 — 25).
944 — Згадка про християнських послів-русів у договорі кн. Ігоря з Візантією. Згадка про церкву св. Іллі в Києві.
955 — Хрищення кн. * Ольги (канонізована в сер. 13 ст.); під час її подорожі до Царгороду (957) в її почті згадується священик Григорій.
961 — 62 — Нім. посольство єп. Адальберта Маґдебурзького в Києві.
988 — Хрищення Руси кн. «Володимиром (980 — 1015); за його князювання на укр. землях було 4 єпархії: у Києві, Чернігові, Білгороді й Володимирі Волинському (1240 — 10 єпархій). Канонізований у сер. 13 ст.
989 — 96 — Будова Десятинної церкви в Києві.
1015 — Вбивство кн. Бориса і Гліба; 1019 канонізовані Сх. Церквою.
1037 — 54 Будова собору св. Софії в Києві.
1051 — Заснування Києво-Печерського манастиря.
1051 — 54/64? Іларіон — перший київ. митрополит-русин.
1054 — Розрив між Сх. і Зах. Церквами; початок їхньої боротьби за Укр. Церкву.
1073 — 1074 Упокоєння преп. Антонія і Теодосія Печерських, засновників чернецтва в Україні.
1106 — 08 Паломництво чернігівського ігумена Данила до Святої Землі, описане у «Житії і хожденії Данила, Руської землі ігумена».
1147 — Вибір митр. Клима Смолятича собором єпископів у Києві без згоди царгородського патріярха.
1147 — Створення Гал. єпархії (єпископства); перший відомий гал. єп. — Косма.

[ред.] II. Від занепаду Київської держави до поділу Київської митрополії. 1240 — 1458

Після тат. навали (1240) Київ утратив значення політ. і церк. центру; його ролю перебрали на півночі Володимир, згодом Москва, а на зах. Гал.-Волинська держава, згодом Литовська Русь. Спочатку Київ. митрополія з осідком у Володимирі над Клязьмою з труднощами підтримувала церк. орг-цію, згодом, поруч «митр. Київ. і всея Руси» (з осідком у Москві), постали Гал. (1303) і Лит. (1354) митрополії. Політ. антагонізм між Москвою і Руссю-Україною допровадив до розподілу давньої Київ. митрополії на дві: Київ., в якій залишилася Укр.-Білор. Правос. Церква в Поль.-Лит. державі, і Моск.

1240 — Татарська навала на Русь зруйнувала бл. 600 церков та 20 манастирів і ослабила централізуючу ролю Київ. митрополита.
1243 — 81 Київ. митр. Кирило II залишив Київ і жив перев. у Володимирі над Клязьмою; остаточно переніс митр, катедру з Києва до Володимира 1299 митрополит Максим, прийнявши титул «Митр. Київський і всея Руси».
1245 — Участь архиеп. Петра Акеровича у Ліонському соборі, на якому він домагався підтримки проти тат. навали.
1253 — Папський леґат коронував кн. Данила Романовича.
1274 — Помісний собор єп. у Володимирі ухвалив «Правила» про церк. орг-цію і поведінку священиків.
1303 — 47 Перша Гал. митрополія (перший гал. митр. Ніфонт); вдруге вона діяла в 1371 — 1401 pp.
1354 — Царгородський патріярх Филотей затвердив осідок Київ, митрополії в Москві; одночасно дозволив заснувати окрему Лит. митрополію, яка з перервами проіснувала до 1419.
1415 — Церк. собор у Новгородку відмовив послуху митр. «Київ, і всея Руси» Фотіеві у Москві й обрав Київ. митр. Григорія Цамблака (1415 — 19).
1418 — Участь митр. Григорія Цамблака на соборі у Констанці.
1439 — Участь митр. Ісидора (1436 — 41) у Фльорентійському соборі, де він підписав акт об'єднання грецької і римської церков (див. Флорентійська унія).
1443 — Грамота короля Володислава III Руській Церкві, яка зрівнювала її у правах з католицькою.
1458 — Остаточний розподіл Київ. митрополії на Київ. і Московську (остання з 1589 патріярхія). Київ. митрополія охоплювала 10 єпархій.

[ред.] III. Церква у Литовсько-Польській державі до Берестейської унії. 1458 — 1596

Обмеження світською владою церк. свободи привело до ослаблення церк. дисципліни та занепаду авторитету Церкви. Від укр. Церкви відходять вищі, впливові й заможні роди, що стають прихильниками реформаційних течій або кат. Церкви. Ролю опікунів Церкви поступово перебирають нижчі прошарки населення, зокрема міщанство і братства, що допровадило до зудару з ієрархією, яка почала схилятися до унії з Римом.

1463 — Перша згадка про Львівське Успенське Братство; 1586 воно дістало права Ставропігії.
1491 — Початки Мукачівської єпархії на Закарпатті (перший єп. Іван), яка безпосередньо підлягала царгородському патріярхові.
1498 — Поль. королі привласнюють собі право патронату над Правос. Церквою (призначення кандидатів на митрополичу і єпископські катедри).
1507 — 22 Київ. митр. Йосиф II Солтан реорганізував Київ. Церкву, дбав про зміцнення дисципліни духовенства («Правила», прийняті на Віленському соборі 1509).
1511 — Привілей короля Жиґмонда І підтвердив права правос. Церкви (за номоканоном Сх. Церкви); 1563 Жиґмонд II надав права правос. шляхті.
1539 — Відновлення Галицької єпархії з осідком у Львові (єп. Макарій Тучапський, 1539 — 49), як продовження Гал. митрополії.
1560-ті pp. — Прихід проповідників протестантизму на Зах. Укр. Землі.
1568 — Поява чину Єзуїтів в Україні; заснування їхніх шкіл.
1581 — Друк Острозької Біблії ц.-слов. мовою друкарем І. Федоровичем.
1588 — 89 Перебування царгородського патріярха Єремії II в Україні, який усунув непорядки в Київ. митрополії і позбавив митр. Онисифора Дівочку (1579 — 89) митрополичої гідности.
1590 — Розмови правос. ( Гедеона) і кат. (Я. Сомковського) єпископів про поєднання.
1595 — Подорож укр.-білор. єп. Іпатія Потія і Кирила Терлецького (прихильників унії) до Риму.

[ред.] IV. Розподіл Церкви на Православну і з'єднану з Римом (Уніятську). 1595 — 1685

Проголошення унії з Римом спричинило боротьбу між прихильниками і противниками цього акту. Православні намагалися скріпити своє становище при допомозі козаччини (згодом Коз. Держави) та створення нової ієрархії, а уніяти — прихильним ставленням Речі Посполитої, сподіваючися зрівняння у правах з латинським духовенством. Завзята боротьба двох віросповідань створює багату полемічну літературу й висуває талановитих богословів та ієрархів, з яких особливо визначилися реформами серед православних митр. П. Могила, а серед уніятів митр. Й. Велямин Рутський. У Коз.-гетьманській державі Правос. Церква мала значні впливи і підтримку.

1596 — Берестейська унія проголошена на Соборі в Берестю 6 — 9 (16 — 19 н. ст.) 10. прихильниками унії, але заперечена православними на паралельному Соборі в Бересті.
1599 — Порозуміння православних і протестантів у Вільні; спільний з'їзд у Сандомирі (1606).
1609 — Поль. сейм визнав поділ укр.-білор. населення на уніятів і православних, рекомендуючи їм конфесійну толеранцію.
1617 — 24 — Реорганізація Чину Василіян.
1613 — 37 — Митр. Йосиф Велямин Рутський здійснив реорг-цію чернечого життя.
1615 — Заснування Київ. Богоявленського Братства і школи при ньому, перетвореної на колеґію (1632), згодом на Києво-Могилянську Академію (1701).
1620 — Відновлення правос. ієрархії (на чолі з митр. Йовом Борецьким,
1620 — 31) у Києві Єрусалимським патріярхом Теофаном,
1623 — Вбивство ревного діяча унії архиєп. Йосафата Кунцевича у Полоцьку (1867 канонізований).
1626 — Кобринський синод Київ. уніятської митрополії обговорює справу поєднання з православними.
1627 — Петро Могила обраний архимандритом Києво-Печерської Лаври; 1632 — 47 київ. митрополит.
1628 — 29 — Спроба «поєднання Руси з Руссю» на соборах в Городку на Волині й у Києві та Володимирі.
1632 — Сейм Речі Посполитої схвалив «Пункти заспокоєння обивателів ... релігії грец.» — частинне повернення прав православним й легалізація правос. ієрархії.
1633 — Київ знову став леґальним, офіційно визнаним, осідком правос. митрополитів.
1636 — 37 Спроба порозуміння між православними й уніятами та вибору спільного патріярха (кандидатура митр. П. Могили).
1640 — Собор у Києві схвалив «Православне Ісповідання Віри».
1646 — Ужгородська унія на Закарпатті.
1647 — 57 Митр. Сильвестр Косів обстоював незалежність Укр. Правос. Церкви та її перебування в юрисдикції Константинопільського патріярха.
1658 — Гадяцький договір відновив старі привілеї Православної Церкви і домагався скасування унії.
1663 — Правос. собор у Корсуні обрав 2 митрополитів: Йосифа Нелюбовича-Тукальського з резиденцією в Чигирині, й Антона Винницького, який керував зах.-укр. єпархіями.
1680 — Спроба порозуміння між правос. й уніятами на спільній нараді в Любліні (ініціятива уніятського митр. К. Жоховського).

[ред.] V. Церква з 1686 до кін. 18 ст.

Щораз більший вплив Росії на Гетьманщині позначився поступовим підпорядкуванням Укр. Правос. Церкви Москві. Врешті Церква втратила свою самостійність і зазнала русифікації. Низка укр. учених-богословів та ієрархів переїхала до Росії і стала на службу Рос. Церкви. У 1700 — 63 pp. у Росії провадили душпастирську діяльність бл. 70 укр. митрополитів, архиєп. і єп. Укр.-білор. Кат. Церква стала панівною на землях тодішньої Речі Посполитої.

1685 — 1686 — Підпорядкування Київ. правос. митрополії юрисдикції Моск. патріярхії. Митр. Ґедеон — кн. Святополк Четвертинський, висвячений у Москві, склав присягу на вірність Моск. патріярхії. Польща погоджується на залежність правос. єпархії у Речі Посполитій від Київ. митрополії.
1688 — Чернігівську єпархію підпорядковано безпосередньо Моск. патріярхії. Надання моск. патріярхом ставропігії Києво-Печерській Лаврі й Межигірському манастиреві.
1692 — 1712 — Перехід на унію єпархій: Перемиської (1692), Львівської (1700), Луцької (1702, 1712); Львівського Успенського Братства (1708), Почаївського манастиря (1712).
1697 — Pacta conventa і поль. сеймова конституція 1699 обмежують права Правос. Церкви в Речі Посполитій.
1700 — Стефан Яворський — рязанський митр., згодом місцеблюститель моск. патріярха (1702 — 21).
1702 — 09 — Димитрій Туптало — митр. ростовський, автор капітальної праці про житія святих «Четьи-Минеи» (1699 — 1705); канонізований 1757.
1708 — 18 — Київ. митр. Йоасаф Кроковський виступив на оборону митрополії перед втручанням царя Петра І в справи Укр. Церкви.
1720 — Реформи уніятської Церкви на Замойському синоді, який наблизив її частково обрядово й організаційно до латинської.
1721 — «Духовний Реґлямент» Теофана Прокоповича; скасування моск. патріархату і утворення Святішого Правительствующого Синоду, керівного органу правос. Церкви в Рос. Імперії.
1722 — Втручання рос. уряду в церк. справи Польщі, призначення рос. комісара (Г. Рудаківського) для справ правос. у Польщі.
1731 — 47 — Рафаїл Заборовський, київ. архиеп., з. 1743 митрополит, меценат освіти і церк. мистецтва.
1743 — Об'єднання 195 василіянських манастирів Литовської і Руської конгрегації в один «Руський Чин св. Василія В.».
1744 — 64 — Будова собору св. Юра у Львові.
1768 — Ратифікація Акту про права православних у Польщі.
1770 — Обмеження титулу Київ. митрополитів (без «і Малия Росії»).
1772 — Перехід Галичини під володіння Австрії сприяє розвиткові укр.-кат. (офіційна назва — гр.-кат.) церкви.
1774 — 84 — Гр.-кат. духовна семінарія «Барбареум» у Відні
1775 — Усамостійнена гр.-кат. Мукачівська єпархія переносить осідок до Ужгороду за єп. А. Бачинського.
1777 — Заснування гр.-кат. Крижевацької єпархії (Хорватія).
1783 — Чернівецьку правос. єпархію (1782 перенесену з Радівців) підпорядковано серб. митрополії в Карловицях (Хорватія).
1783 — Австр. влада заснувала Гр.-кат. духовну генеральну семінарію у Львові.
1786 — Секуляризація церк. земель на Гетьманщині; секуляризація церк. і манастиреьких маєтків у Галичині й на Буковині (1782 — 85), На Буковині створено церк.-рел. фонд.
1787 — 1809 „Studium Ruthenum" — богословсько-філос. заклад для українців при Львівському ун-ті.
1791 — Пинська Конґреґація (собор) намагалася створити автокефалію правос. церкви в Польщі, але поділи Речі Посполитої перекреслили ці плани.

[ред.] VI. Церква від кін. 18 ст. до 1917

На укр. землях у Рос. Імперії правос. церква (цілком залежна від держави) підпадає дальшій русифікації (київ. митрополити і більшість еп. 7 єпархій були здебільшого росіяни), а уніятська — насильницькій ліквідації. Рівночасно в Австрії розвивається Гр.-Кат. Церква і набуває познак укр. нац. Церкви.

1805 — Смерть останнього уніятського митр. з титулом Київ. — Теодосія Ростоцького.
1808 — Відновлення Гал. митрополії (митр. Антін Ангелович).
1816 — 58 Галицький митр. Михайло Левицький перший кардинал — українець (з 1856).
1818 — Заснування Пряшівської єпархії на Закарпатті.
1819 — Створення Київ. Дух. Академії на базі розв'язаної Києво-Могилянської Академії.
1839 — Ліквідація унії в Рос. Імперії.
1860 — 1917 Видання наук. місячника «Труды Киевской Духовной Академии».
1869 — Початки євангельських течій на Наддніпрянщині ( «штунда»).
1873 — Створення Буковинської митрополії; перший митрополит Євгеній Гакман; 1875 заснування богословського факультету при Чернівецькому Ун-ті (існував до 1940).
1875 — Насильна ліквідація унії на Холмщині і Підляшші та переслідування її вірних.
1882 — Реформа Чину Василіян.
1884 — Оформлення Союзу Руських Баптистів у Херсонській губернії.
1885 — Засновано Станиславівеьку єпархію в Галичині (третя еп.).
1891 — Львівський Синод гал. провінції, скликаний митр. С. Сембратовичем (1885 — 98; з 1894 кардинал).
1892 — Заснування згромадження Сестер Служебниць у Галичині.
1893 — Заснування Колеґії св. Йосафата в Римі.
1900 — Гал. митрополитом став граф Андрей Шептицький (1900 — 44).
1903 — У Відні опубліковано Св. Письмо укр. мовою (переклад П. Куліша, І. Нечуя-Левицького, І. Пулюя); переклад Євангелії П. Морачевського у виданні рос. Синоду появився 1906 — 11.
1904 — Відновлення Чину Студитів у Галичині.
1905 — Царський указ про рел. толеранцію в Росії (він не стосувався унії).
1906 — Перехід на римо-католицизм частини українців на Холмщині й Підляшші.
1907 — Заснування Холмської правос. єпархії. Перше гр.-кат. єпископство в США; 1912 у Канаді.
1911 — Заснування укр. вітки Чину Редемптористів у Галичині.
1914 — 15 Переслідування рос. окупаційною владою Гр.-Кат. Церкви в Галичині; вивіз митр. А. Шептицького до Суздалю (звільнений 1917).

[ред.] VII. Церква в 1917 — 39 pp.

Повалення царського уряду в Росії 1917 і відновлення укр. державности сприяли українізації православного руху і частинному розриву з рос. церк. центром: декрет УНР 1919 про автокефалію Укр. Церкви (його не можна було реалізувати) й організація Укр. Автокефальної Православної Церкви 1921 (побіч існували ще 3 ін. правос. церкви), яка 1924 начисляла 30 єп.. бл. 1 500 свящ. і 6л. 1 200 парафій. З кін. 1920-их pp. сов. влада знищила УАПЦ та її владик, і правос. церкви в Україні поза кількома парафіями існували лише за межами СРСР (головне в Польщі). Дальший розвиток Гр.-Кат. Церкви, зокрема в Галичині і за океаном. Розбудова укр. протестантських течій в Зах. Україні й в Америці.

1917 — Скликання єпархіальних з'їздів в Україні з Домаганням українізації правос. церкви.
1917 — Створення Всеукр. Правос. Церк. Ради в Києві.
1918 — Всеукр. Церк. Собор у Києві (3 сесії), схвалення ним (3. 7.) «Статуту про тимчасову Найвищу Управу Правос. Церкви на Україні» й оголошення від імени уряду, що Укр. Правос. Церква має бути автокефальною (12. 11.). У гетьманському уряді постало мін-во ісповідань (воно діяло й за Директорії; міністри: В. Зіньківський, О. Лотоцький, за Директорії І. Огієнко та ін.).
1918 — Собор Рос. Правос.Церкви (Р.П.Ц.) формально визнав автономію Правос. Церкви в Україні.
1918 — Заснування Укр. Греко-Правос. Церкви (УГПЦ) в Канаді; (в 1979 вона охоплювала 300 громад, 93 священиків і бл. 120 000 вірних).
1919 — Закон уряду Директорії УНР про автокефалію Укр. Правос. Церкви (1. 1.). Декрет * Тимчасового роб.-сел. уряду України» про відокремлення церкви від держави (22. 1.).
1919 — Заснування * Укр. Правос. Церкви (УПЦ) у США, з 1951 з осідком у Бавнд Бруку, б. Нью-Йорку; 1980 охоплювала 93 парафій, 94 священиків і бл. 100 000 вірних).
1920 — Запровадження целібату в Станиславівській гр.-кат. єпархії (1925 у Перемиській).
1920 — Всеукр. Правос. Церк. Рада проголосила (18. 5.) Укр. Правос. Церкву автокефальною.
1920 — Початок правос. руху на Закарпатті і на гал. Лемківщині; утворено Мукачівсько-Пряшівську єпархію в юрисдикції Серб. Правос. Церкви.
1921 — Всеукр. церк. собор у Києві (14 — 30. X.) створив УАПЦ під проводом митр. В. Липківського (1921 — 27).
1921 — Церк. з'їзд у Почаеві ухвалив українізацію правос. церк. життя. 1921 — 22 — Візитація митр. А. Шептицьким укр.-кат. громад у Півн. і Півд. Америці.
1922 — «Тимчасові Правила» про відносини держави до Правос. Церкви в Польщі (30. 1.); перший митрополит Юрій Ярошевський.
1923 — Заснування Укр. Богослов. Т-ва у Львові; видання ж. «Богословія».
1924 — Єп. УАПЦ Йоан Теодорович переїхав до Америки, де з 1925 очолював Укр. Правос. Церкву в США і Канаді.
1924 — Правос. Церква в Польщі отримала автокефалію з Царгороду; з митр. Діонісіем Валединським (з 1923) на чолі.
1924 — Відділено закарпатців гр.-католиків у США в окремий Пітсбурзький екзархат. Філядельфійським еп. укр. гр.-католиків став К. Богачевський.
1925 — Заснування протестантських формацій у Галичині: Укр. Євангельсько-Авґсбурґська Церква з осідком у Станиславові і Укр. Євангельсько-Реформована Церква у Коломиї і Станиславові.
1925 — Конкордат Ватикану з Польщею, що ним була охоплена й Гр.-Кат. Церква.
1926 — Уряд УРСР закрив Києво-Печерську Лавру, а територію манастиря проголосив держ. заповідником,
1927 — 2 Всеукр. Правос. Собор (24. 10.) обрав митр. Миколая Борецького (1927 — 30). Видання у Харкові органа УАПЦ «Церква і життя» (1927 — 28).
1927 — Заснування «Спілки Войовничих Безвірників України».
1928 — Перетворення богословського фак. при Гр.-Кат. Дух. Семінарії у Львові на Гр.-Кат. Богословську Академію.
1929 — Оформлення Укр. Правос. Церкви в Америці в юрисдикції Вселенського патріярха, під проводом еп. Йосифа Жука.
1929 — 30 Арешти діячів УАПЦ за приналежність до Спілки Визволення України.
1930 — Надзвичайний ліквідаційний собор УАПЦ в Києві (28 — 29. 1.). Того ж року в грудні відновлена Укр. Правос. Церква під проводом митр. Івана Павловського (проіснувала до 1936).
1931 — 39 — Т-во ім. Петра Могили у Луцькому ширить укр. правос. думку.
1932 — Заснування укр. вітки Чину Селезіян.
1933 — Заснування Кат. Асоціяції Укр. Молоді «Орли» з осідком у Львові (діяла до 1939).
1934 — Постання Лемківської Апостольської Адміністратури (до 1945). Демонстрація укр.-кат. молоді «Укр. Молодь Христові» у Львові.
1934 — Сов. влада знищила Михайлівський Золотоверхий манастир у Києві та заборонила богослуження в Софійському соборі й оголосила його музеєм-заповідником.
1938 — Нищення поль. владою правос. церков на Холмщині й Підляшші.
1938 — Оформилася в США в окрему єпархію Карпато-Руська Гр.-Кат. Правос. Церква в юрисдикції Царгородського патріярха.

[ред.] VIII. Церква під час і після другої світової війни 1939 — 1983

Відродження УАПЦ в 1942 — 44 та її знищення з поверненням сов. влади. На Україні діє лише толерована сов. владою Рос. Правос. Церква. УАПЦ продовжує своє існування в діяспорі (побіч ін. укр. правос. церков). Укр. Кат. Церква на Зах. Україні була також ліквідована сов. владою 1946 — 49, відтоді вона перебуває лише у підпіллі. Переслідувані також укр. протестантські течії та секти. Огнища укр. церк.-рел. життя створилися в діяспорі та в Римі.

1940 — Створення в Ген, Губернії Холмсько-Підляської (єп. Іларіон Огієнко) і Краківсько-Лемківської (єп. Палладій Видибіда-Руденко) єпархій.
1941 — Варшавський митр. Діонісій декретом від 24. 12. створив Тимчасову Адміністратуру Автокефальної Правос. Церкви на звільнених від советів землях України і призначив архиєп. Полікарпа Сікорського тимчасовим адміністратором.
1942 — Відновлення УАПЦ в «Райхскомісаріяті України» — висвячення 3 єп. і відбуття першого їхнього собору у Пинському (9 — 10. 2.); на соборі у Києві (травень) обрано архиеп. Полікарпа Сікорського митрополитом УАПЦ і висвячено 6 єп., а літом 1942 у Луцькому 4 єп. і в Києві 2 єп. Спроба поєднати УАПЦ з Автономною Правос. Церквою в Україні (митр. Олексій Громадський) заборонена нім. владою.
1943 — Створення Ради в справі Рос. Правос. Церкви при Раді Міністрів СРСР з уповноваженими при Раді Мін-ів УРСР. Виїзд ієрархії УАПЦ на еміґрацію перед большевицькою окупацією.
1944 — Смерть митр. Андрея Шептицького 1. 11.; його наступником став Йосиф Сліпий (висвячений 22. 12. 1939).
1945 — Ув'язнення ієрархії Укр. Кат. Церкви на чолі з митр. Й. Сліпим.
1945 — 48 Заснування УАПЦ в Німеччині (1945), у Бельгії (1947), у Франції, Англії, Австралії, Арґентіні й Бразілїї (1948).
1946 — На т. зв. «Соборі Гр.-Кат. Церкви» у Львові проголошено 8 — 10. 3. уневажнення Берестейської унії та приєднання Гр.-Кат. Церкви до Рос. Правос. Церкви. У березні ув'язнено в концтабори ієрархів Гр.-Кат. Церкви. Поява «Православного Вісника» у Львові (з 1971 у Києві), органу екзархату РПЦ України. У Вінніпезі засновано Православну Колеґію св. Андрія.
1946 — Заснування Гр.-кат. Духовної Семінарії в Гіршберґу (Німеччина); в 1949 — 51 діяла в Кулемборґу (Голляндія).
1946 — Єп. Іван Бучко — апостольський візитатор для українців котоликів у Зах. Европі з осідком у Римі.
1947 — Розкол в УАПЦ на церк. з'їзді в Ашаффенбурзі (Зах. Німеччина); створення УАПЦ (Соборноправної) на чолі з архиєп. Григорієм Огійчуком, осередком якої стали США (Чікаґо).
1948 — Правос. Церква в Польщі дістала автокефалію від Москви.
1949 — На Закарпатті на рел. з'їзді в Мукачеві оголошено не дійсною Ужгородську унію з Римом.
1950 — Ліквідація Гр.-Кат. Церкви на Пряшівщині (відновлена 1968); 1951 вона стала складовою частиною Автокефальної Правос. Церкви в Чехо-Словаччині.
1951 — Митр. Іларіон Огієнко (1951 — 1972) очолив Укр. Гр.-Правос. Церкву в Канаді.
1951 — Постала в США Укр. Автокефальна Правос. Церква в екзилі, очолена архиєп. Палладієм Видибідою-Руденком, з 1954 перейшла під юрисдикцію Константинопільського патріярха.
1951 — Створення 4 екзархатів для укр.-католиків у Канаді (Вінніпеґ, Едмонтон, Торонто, Саскатун).
1952 — Заснування Укр. Папської Малої Семінарії у Люрі (Франція), 1956 перенесена до Риму.
1953 — Смерть митр. УАПЦ Полікарпа Сікорського в Парижі; його наступник митр. Ніканор Абрамович (1953 — 69).
1955 — Заснування Укр. Християнського Руху (през. В. Янів).
1956 — Поділ Філядельфійського екзархату на Філядельфійський і Стемфордський.
1956 — Перший собор УАПЦ на чужині в Карлсруе (Німеччина) під головуванням митр. Ніканора Абрамовича.
1956 — 58 Утворення Укр. Кат. Митрополії в Канаді — Вінніпезької (1956, митр. Максим Германюк) і Філядельфійської в США (1958 митр. Константин Богачевський).
1957 — Оповіщення про молитовно-духовну єдність трьох укр правос церков (УАПЦ, УПЦ в США, УГПЦ в Канаді).
1958 — 68 Утворення екзархатів для українців католиків у Вел. Брітанії (1957), Австралії (1958), Німеччині (1959), Франції (1960), Бразілії (1962), Арґентіні (1968).
1957 — 64 Посилена антирел. акція в Україні; ліквідація бл. половини церк.рел. установ (парафій, манастирів, семінарій).
1960 — Спільна нарада (29 — 30. 4.) УПЦ в США, Укр. Гр.-Правос. Церкви Канади, УАПЦ Европи ухвалила, що «поза межами України існує тільки одна Укр. Правос. Церква». Цю постанову потвердив Собор єпископів 3 митрополій (1. 11. 1973).
1963 — Митр. Йосиф Сліпий прибув з заслання до Риму; визнаний Верховним Архиепископом львівським (23. 12. 63); іменований кардиналом (25. 1. 1965); з весни 1975 користується титулом патріярха. Заснування Укр. Кат. Ун-ту св. Климентія в Римі (25. 11. 1963).
1964 — Декрет II Ватиканського Собору про Кат. Сх. Церкви. Початок патріярхального руху в Укр. Кат. Церкві.
1963 — 65 Синоди-конференції укр. кат. єпископів у Римі, пізніше т. зв. Архиєп. синоди: 1969, 1971, 1973, 1975.
1966 — Призначення митр. Філарета Денисенка «екзархом всієї України»; екзархат охоплює тепер 18 єпархій з 2 500 — 3 000 церков.
1968 — 1976 Кардинал Йосиф Сліпий відвідав вірних в Европі, Америці й Австралії.
1969 — Утворення Пітсбурзької митрополії для закарпатців в США (митр. С. Кочішко).
1971 — Виступ кард. Сліпого на Синоді єпископів в обороні Укр. Церкви (вдруге 1974).
1971 — Архиєпископ Мстислав Скрипник — митр. УПЦ в США (організатор реліг.-культ. центру в Бавнд Бруку); з 1969 також митр. УАПЦ.
1972 — 73 Собори УАПЦ в Лондоні й Парижі.
1972 — Василь Величковський, єп. підпільної Укр. Кат. Церкви в Україні, звільнений з сов. в'язниці, прибув до Риму, помер у Вінніпезі (1973). в справі переслідування укр. культ. діячів у СРСР. У Бавнд Бруку засновано духовну семінарію св. Софії.
1979 — Лист Папи Івана Павла II до Кардинала Йосифа Сліпого в справі 1000-річчя Хрищення Руси-України.
1980 — Надзвичайний Синод єпископів Укр. Кат. Церкви, в Римі обрав, а Папа іменував митр. Мирослава Любачівського наступником митр. Й. Сліпого.
1981 — Нарада Єпископату і представників вищих церк. управлінь 3 митрополій Укр. Правос. Церкви у Вінніпезі (13 — 15. 3).
1982 — Секретарем Конґреґації для Сх. Церков став архиєп. Мирослав Марусин. На Україні постала Ініціятивна група захисту прав гр.-кат. вірних і Церкви, очолена Й. Терелею.
1983 — Синод укр. кат. ієрархії у Римі ухвалив статут Священного Синоду єпископів Помісної Укр. Кат. Церкви.

[ред.] Література:

Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора и киевской иерархии. К. 1825;
Harasiewicz M. Annales Ecclesiae Ruthenae. Л. 1862;
Pelesz J. Geschlchte der Union der Ruthenischen Kirche mit Rom. I — II. Відень 1878 — 1880;
Голубев С. Киевский Митрополит Петр Могила и его сподвижники. І — II. 1883 — 1898;
Эйнгорн В . Сношения малороссийского духовенства с московским правительством в царствование Алексея Михайловича. М. 1899;
Голубинский Е. История Русской Церкви. І — II. М. 1901 — 17;
Титов Ф. Православная Церковь в Польско-Литовском Государстве в XVII — XVIII вв. 1905 — 16;
Харлампович К. Малороссийское влияние на великорусскую церковную жизнь. Казань 1914;
Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. Відень 1925;
Липинський В. Релігія і Церква в історії України. Філядельфія 1925;
Томашівський С. Історія Церкви на Україні. Філядельфія 1932;
Лотоцький О. Автокефалія. І — II. В. 1935 — 1938;
Коструба Т. Нариси з церк. історії України X — XII ст. Л. 1939 (2 вид. Торонто 1955);
Дорошенко Д. Правос. Церква в минулому і сучасному житті укр. народа. Берлін 1940;
Огіенко І. Укр. Церква. І — II. Прага 1942;
Winter E. Byzanz und Rom im Kampf um die Ukraine. 955 — 1939.
Ляйпціґ 1942; Amman A. Abriss der ostslawischen Kirchengeschichte. Відень 1950;
Heier F. Die Orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. Кельн — Браунефельд 1953;
Welykyj A. Documenta Pontificum Romanorum historiam Ucrainae illustrantia (1073 — 1953). I — II. Рим 1953 — 54;
Hазарко І. Святий Володимир Великий — володар і христитель Руси-України (960 — 1015). Рим 1954;
Лужницький Г. Укр. Церква між Сходом і Заходом. Філядельфія 1954;
Власовський І. Нарис історії Укр. Правос. Церкви. І — IV. Бавнд-Брук 1955 — 1966;
Явдась М. Укр. Автокефальна Правос. Церква. Мюнхен — Інґольштадт 1956;
Липківський В. Історія Укр. Правос. Церкви. Розділ VII. Відродження Укр. Правос. Церкви. Вінніпеґ 1961;
Полонська-Василенко Н. Історичні підвалини УАПЦ. Мюнхен 1964;
Korolevskij C. Metropolite André Szeptyckyj. Рим 1964; Madej J. Kirche zwischen Ost und West. Рим 1964;
Чубатий М. Історія Християнства на Руси-Україні. І — II. Рим — Нью-Йорк 1965 — 1976;
Домашовець Г. Нарис історії Укр. Євангельсько-Баптистської Церкви. Ірвінгтон — Торонто 1967;
Федорів Ю. Історія Церкви в Україні. Торонто 1967; Beiträge zur Geschichte der Ukralnischen und Weissruthenischen Kirche. Мюнхен 1969;
Великий А. З літопису христ. України, тт. І — IX. Рим 1968 — 76;
Жуковський А. Петро Могила і питання едности Церков. Париж 1969;
Madеу J. Le Patriarcat ukrainien. Рим 1971;
Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чину XVII — XX ст. Рим 1979;
Домбровський О. Нарис історії Укр. Євангельсько-реформованого Руху: Нью-Йорк — Торонто 1979;
Armstark H. Die Ukrainische Autokephale Orthodoxe Kirche. Erinnerungen des Metropoliten Vasyl K. LypkivskyJ. Вюрцбурґ 1982;
Blażejovskyj D. Byzantine Kyivan Rite Students. Рим 1984.