Хірохіто
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хірохі́то (яп. 裕仁 — хірохіто) (29 квітня , 1901 – 7 січня, 1989) — 124 імператор Японії згідно традиційного порядку престолонаслідування. Девіз його правління називається Сьова (яп. 昭和 - "просвітлений мир"). Посмертне ім'я, присвоєне йому 13 січня 1989 року рішенням Кабінету міністрів Японії, — імператор Сьова (яп. 昭和天皇 - сьова тенно). Поза межами країни він відомий як Хірохіто, або імператор Хірохіто. В Японії його іменують посмертним ім'ям, вшановуючи традицію табуювати імена покійних монархів.
Його правління (1926-1989) є найдовшим імператорським правлінням в історії країни, під час якого японське суспільство зазнало багато фундаментальних змін.
Зміст |
[ред.] Молоді роки
Хірохіто народився у палаці Аояма в Токіо. Він був первістком крон-принца Йосіхіто ( імператора Тайсьо) та крон-принцеси Садако (імператриці Теймей). Першим титулом Хірохіто був титул принца Міті (яп. 迪宮 - міті но мія). 30 квітня 1912 року, зі смертю свого діда, імператора Мейдзі, він став престолонаслідником. Офіційно Хірохіто був проголошений крон-принцем 2 листопада 1916 року.
З 1908 по 1914 рік він відвідував хлопчаче відділення елітної школи Ґакусю'ін, а з 1914 по 1921 рік — спеціальний інститут для крон-принців Тоґу ґоґакумонсьо. 29 листопада 1921 року Хірохіто став реґентом Японії у палаці свого хворого батька. Того ж року, Хірохіто, першим з усіх японських крон-принців, здійснив шестимісячну поїздку до країн Європи ( Британії, Франції, Італії, Ватикану, Нідерландів та Бельгії).
26 січня 1924 року він одружився із принцесою Наґако (імператрицею Кодзюн), від якої в нього народилося семеро дітей:
- Принцеса Теру (Теру но мія Сіґеко), ( 9 грудня 1925 - 23 липня 1961).
- Принцеса Хіса (Хіса но мія Сатіко), (10 вересня 1927 - 8 березня 1928).
- Принцеса Така (Така но мія Кадзуко), (30 вересня 1929 - 26 травня 1989).
- Принцеса Йорі (Йорі но мія Ацуко), (7 березня 1931).
- Крон-принц Акіхіто (діючий імператор), (23 грудня 1933)
- Принц Хітаті (Хітаті но мія Масахіто), (28 листопада 1935).
- Принцеса Суґа (Суґа но мія Такако), (2 березня 1939)
[ред.] Перша половина правління
25 грудня 1926 року, зі смертю батька, імператора Тайсьо, Хірохіто успадкував трон і проголосив новий девіз свого правління "Сьова" (просвітлений мир). 10 листопада він був коронований на імператора Японії в Кіото.
Перша половина правління Хірохіто (між 1926 і 1945 роками) співпала зі зростанням ролі військових в уряді країни. З 1900 року Імператорська армія та Імператорський флот Японії отримали право вето на призначення Кабінету, а між 1921 і 1944 роками їхні представники влаштували близько 64 політичних криз. Вбивство прем'єр-міністра Інукаї Цуйосі в 1932 році ознаменувало кінець контролю цивільних властей над діями військових.
26 лютого 1936 року частина радикально налаштованих молодих офіцерів, прагнучи передати повноту влади в країні імператору та військовим, спробувала організувати переворот. Однак за три дні їхня спроба закінчилась поразкою. Імператор Хірохіто, у якому путчисти вбачили свого потенційного лідера, віддав накази найжорсткіше покарати організаторів і учасників антиурядової акції.
Впродовж 1930-х років групи військових з армії та флоту фактично захопили владу в Японії. Їхня політика призвела до розгортання другої японсько-китайської війни та вступу країни до другої світової війни.
[ред.] Друга світова війна
У 1937 році спалахнула Друга японсько-китайська війна. Прем'єр-міністр Коное Фудзімаро та члени уряди рекомендували розпочати її, і Хірохіто дав на це свою згоду. Головними завданнями війни були захист північних кордонів від нападу СРСР та придушення китайських повстанців.
З початком другої світової війни Японія під формальним головуванням Хірохіто, виступила в союзі з нацистською Німеччиною та фашистською Італією, які вели боротьбу проти коаліційних сил Британії та США. З 4 вересня 1941 року, Кабінет міністрів Японії зібрався для обговорення планів війни, підготовлених Імператорським генеральним штабом, і затвердив рішення про, те що:
Наша Імперія, з метою самооборони і самозбереження, завершить підготовку до війни… і, за необхідності, буде готова почати війну зі Сполученими Штатами, Великою Британією і Нідерландами. Водночас, наша Імперія буде вживати усі можливі дипломатичні заходи стосовно Сполучених Штатів та Великої Британії аби досягти наших цілей… У випадку, якщо впродовж перших 10 днів жовтня дипломатичного прогресу в обговоренні наших вимог не буде, ми негайно приймемо рішення розпочати військові дії проти Сполучених Штатів, Великої Британії та Нідерландів.
Цілі, яких треба було досягнути, визначалися чітко: невтручання Заходу у війну в Китаї та Південно-Східній Азії, замороження військових сил США і Британії у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, та зняття країнами Заходу економічної блокади з Японії.
5 вересня 1941 року прем'єр-міністр Коное Фудзімаро неформально затвердив чорновий варіант указу Імператора за день до початку імператорської наради, на якій цей указ мусили б розробити. Хірохіто був незадоволений рішенням військових розмістити статті про підготовку до війни перед текстом про дипломатичні заходи, і навіть висварив за це генералів штабу армії та флоту. На нараді імператор порушив "протокол мовчання" і висловив думку, що проблеми слід насамперед вирішувати дипломатично. Військовики переконали Хірохіто, що робитимуть все можливе для мирного урегулювання, але водночас активно готувалися до війни. З відставкою уряду Коное, імператор призначив новий Кабінет на чолі з Тодзьо Хідекі. Новопризначений прем'єр разом із начальниками штабів армії та флоту доніс Хірохіто, що дипломатичні методи владнати проблеми із Заходом вичерпані. Імператор дав згоду на початок війни.
1 грудня 1941 року на Імператорській нараді було затверджено план дій війни проти Сполучених Штатів, Великої Британії та Голландії. 8 грудня японські сили атакували американський флот у затоці Перл-Харбор та почали визволення Малайзії від західних колоністів. Японія вступила у другу світову війну. З початком конфлікту імператор Хірохіто став цікавитися подіями на фронтах і всіляко сприяв підняттю бойового духу армії і флоту Японії.
Перші місяці війни були успішними для японців. Але з кінця 1942 року почали надходити перші повідомлення про поразки імператорських військ. Вважається, що інформація про невдачі на фронті не доходила до вух Хірохіто. Проте є свідчення, що імператор був добре ознайомлений з реальним станом речей аж до кінця війни.
Довгий час пересічним японцям повідомлялось лише про перемоги їхньої армії, але у 1944 році почались безжалісні бомбардування японських міст, і міф про переможні імператорські війська розсіявся. Відставка уряду Тодзьо, і призначення наступних двох урядів не змінила хід війни.
[ред.] Останні дні війни
На початку 1945 року, після чергової поразки у битві при Лейте, Хірохіто провів ряд персональних зустрічей із урядовцями з метою обговорити подальшу долю війни. Усі члени Кабінету радили продовжувати її. Лише екс-прем'єр Коное, боючись комуністичної революції в країні, благав провести переговори з союзниками і капітулювати. Хірохіто не був проти миру, але чекав на велику перемогу своїх військ хоча б у одній битві, аби виторгувати кращі умови під час перемовин з ворогом.
Однак час грав проти Японії. В квітні 1945 року СРСР відмовився продовжити термін дії пакту про ненапад, а на початку травня капітулювала Німеччина - останній союзник японців. Мрії Хірохіто про переможну битву залишалися нездійсненними. На імператорській нараді в червні уряд прийняв новий стратегічний план — битися до останнього. Імператор прослухав це засідання з кам'яним обличчям.
Наступного дня після наради, хранитель імператорської печатки Кідо Коїті підготував чорновий варіант документу, в якому містився звіт ситуації на фронтах та пропозиції мирного врегулювання конфлікту. За офіційною версією Хірохіто таємно схвалив цей документ і порадив Кідо поширити його серед поміркованих членів уряду. Однак "незалежні" дослідники вважають, що імператор навмисно не затвердив плану Кідо офіційно, бажаючи виграти кращі умови затягуванням терміну капітуляції. На середину червня 1945 року японський уряд збирався відбити вторгнення американців на Японський архіпелаг, після якого сподівався запропонувати їм мир за посередництва СРСР.
Ця ідея провалилась в середині липня 1945 року, коли стало відомо що усі союзники вимагатимуть лише повної безумовної капітуляції Японії.
Жорстокі атомні бомбардування американцями міст Хіросіма і Наґасакі, які сталися 6 та 9 серпня 1945 року, а також порушення СРСР пакту про ненапад і вступ у війну проти Японії, пришвидшили рішення Хірохіто капітулювати. 10 серпня було підготовлено проект "Імператорського указу про закінчення війни". 14 серпня прем'єр-міністр Судзукі сповістив союзників, що Японія приймає умови Потсдамської декларації, а 15 серпня імператор Хірохіто виступив по радіо зі оголошенням безумовної капітуляції японських збройних сил. Імператор наказав своєму народові "прийняти неприйнятне" — здатися.
[ред.] Післявоєнне правління
По закінченню війни американські урядові кола на чолі з президентом Гаррі Труменом збиралися притягти імператора Хірохіто до трибуналу за "воєнні злочини" та "злочини проти людства". Їм підігрували капітулянтські елементи в імператорській родині, які вимагали від імператора взяти відповідальність за поразку і зректися престолу, а також ряд лівацьких японських політиків, які вимагали ліквідації самого інституту імператора.
Однак голова американської окупаційної адміністрації генерал Дуглас Макартур наполягав на невинності Хірохіто і збереженні його на імператорському престолі. Генерал вбачав у ньому символ японської нації і запоруку стабільності для окупаційної влади. Завдяки зусиллям Макартура, Хірохіто вдалося уникнути Токійського трибуналу, на якому воєнні лідери Японії були засуджені на смерть. Але імператора змусили відректися від традиційних претензій на "божественне походження від богині сонця Аматерасу Омікамі" та проголосити себе простим смертним (яп. 人間宣言 - нінґен сенґен, "декларація людяності").
Згідно старої Імперської Конституції Японії (1889), Хірохіто, а також його попередники і наступники вважалися нащадками богів, а їх титул звучав як "повелитель Імперії". З прийняттям нової конституції 1946 року титул змінився на "конституційного монарха", а імператор перетворився на "громадянина Хірохіто". Одразу ж після зречення божественності імператор прохав дозволу окупаційної влади на паламництво до святилища Ісе - місця поклоніння богині Аматерасу Омікамі. Одні бачили у цих намаганнях Хірохіто бажання повернути собі "імідж бога", інші ж трактували це як простий вираз особистих релігійних переконань імператора.
Хірохіто перетворився на "пересічного" монарха Західного зразку, останнього живого імператора без імперії. Решту свого життя він присвятив виконанню обов'язків "символу нації" і "голови держави", які накинула на нього нова конституція. Серед них - організація публічних банкетів, презентацій, прийом іноземних гостей та представлення Японії закордоном. Хірохіто продовжував правити, але не керувати. Він доклав чимало зусиль для демократизації Японії та відновлення іміджу його країни у світі.
Імператор був дуже добре обізнаний у морській біології. Його резиденція в Токіо містила біологічну лабораторію, в якій він проводив дослідження.
[ред.] Кончина
22 вересня 1987 року Хірохіто переніс операцію на підшлунковій залозі. Лікарі знайшли у нього рак дванадцятипалої кишки. Здавалось імператор пішов на поправку після операції, але 19 вересня 1988 року йому знову стало погано.
7 січня 1989 року, о 6:33 ранку імператор Хірохіто відійшов у той світ. 7:55 Агенція імператорського двору сповістила націю про його смерть. 13 січня покійному було надано посмертне ім'я — імператор Сьова. 24 січня відбувся похорон, який провели по-світському, без сінтоїстської відправи. Прах Хірохіто був поміщений до імператорського мавзолею у храмі Хатіодзі, в Токіо, поруч з імператорами-попередниками.
[ред.] Спадщина
[ред.] Відповідальність Хірохіто за воєнні злочини
Уряди і частина населення КНР, Тайваню, Північної та Південної Кореї, а також ряду країн Південно-Східної Азії вважають Хірохіто одним із відповідальних осіб за розв'язання другої світової війни та її жертви. Основна причина цього - ненависть до імператорської родини Японії через військові дії японців у Азійсько-тихоокеанському регіоні.
Центральним питанням пов'язаним із особистою відповідальністю Хірохіто є те, наскільки він міг впливати на японські військові кола під час війни. Офіційна позиція імператорського двору Японії та американської окупаційної (а сьогодні союзної) влади є такою, що Хірохіто був безсилою політичною фігурою, дії якої були регламентовані протоколом. Відповідно, він залишався поза обговоренням і редагуванням урядових рішень. Проте ряд сучасних японських і західних дослідників (Акіра Фудзівара."Сьова тенно но дзюгонен сенсо (15-річна війна імператора Сьова)", 1991; Петер Ветцлер "Hirohito and war (Хірохіто і війна)", 1998 та інші) притримуються протилежної точки зору і вказують на те, що імператор міг і впливав на процес прийняття рішень і зовсім не був пацифістом, яким прийнято його зображати у післявоєнній Японії.
Мемуари генерала Суґіяма, щоденники Кідо і Коное та інші першоджерела детально висвітлюють приватні засідання і наради Хірохіто та членів уряду. Вони засвідчують, що імператор був добре поінформований стосовно усіх військових операцій і давав вказівки генштабу міняти або продовжувати ті чи інші військові дії.
[ред.] Джерела і література
- Behr, Edward Hirohito: Behind the Myth, Villard, New York, 1989.
- Bix, Herbert P. Hirohito and the Making of Modern Japan, HarperCollins, 2000. ISBN 0-06-019314-X,
- Hoyt, Edwin P. Hirohito: The Emperor and the Man, Praeger Publishers, 1992. ISBN 0-275-94069-1
- Kawahara, Toshiaki Hirohito and His Times: A Japanese Perspective, Kodansha International, 1997. ISBN 0-87011-979-6 (офіційна історографія)
- Mosley, Leonard Hirohito, Emperor of Japan, Prentice-Hall, Englewood Cliffs, 1966. ISBN 1-111-75539-6 ISBN 1-199-99760-9 (перша повна біографія Хірохіто)
- Wetzler, Peter Hirohito and War: Imperial Tradition and Military Decision Making in Prewar Japan, University of Hawaii Press, 1998. ISBN 0-8248-1925-X
- Фудзівара Акіра . Сьова тенно но дзюґонен сенсо (15 річна війна імператора Сьова), Токіо, Аокі сьотен, 1991. ISBN 4-250-91043-1
- Бикс Г. Хирохито и создание современной Японии. М.: АСТ, 2002. (Серия: Историческая библиотека).
- Сигрейв С., Сигрейв П. Династия Ямато. М.: АСТ, 2002. (Серия: Историческая библиотека).
[ред.] Лінки
 |
Ця стаття належить до вибраних статей за результатами голосування . |
