Форд Джеральд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Дже́ральд Форд (14 липня 1913), — президент США (1974-1977). Наступника Ніксона, 59-річного Джералда Рудолфа форда, вважали незаплямленим, хоч і не дуже інтелектуальною особою, з великим політичним досвідом. Народжений 14 липня 1913 року форд виріс в Ґранд-Ренідсі, Мічиґані, в строго релігійному середовищі і як стипендіат вивчав юриспруденцію в Єльському університеті. Після другої світової війни, яку він офіцером з високими нагородами провів на авіаносці в Тихому океані, форд пішов в політику і в 1948 році був вибраний в палату представників від 5-го округу в Мічігані, де до 1965 року піднявся до лідера фракції республіканців.

Форд увійшов до Білого дому, знаходячись в двояко невигідному положенні. З одного боку, він протистояв в рівній мірі підозрілому і самовпевненому Конгресу, який хотів обмежити повноту влади президента і укріпити контролюючі функції законодавчої влади. З іншою, був першим президентом Сполучених Штатів, що не мав в своєму розпорядженні плебісцитної легітимності, оскільки не був вибраний за списком кандидатів республіканської партії, а за пропозицією Никсона затверджений в жовтні 1973 року на посаді підкупу, що пішов із-за афер, і хабарництва віце-президента Спайроу Эгнью. Більшою мірою, чим інші віце-президенти, які несподівано висувалися на вищу посаду, форд вважався перехідним президентом, принаймні до тих пір, поки в результаті виборів не придбав власний мандат.