Турійськ
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Турійськ, с. м. т., положене на Волинському Поліссі над р. Турією, центр Турійського району р. ц. 3400 меш. (1966); харч. пром-сть.
Турійськ – районний центр, розташований в центральній частині Волинської області.
Турійщина заселялась у період пізнього палеоліту. Згодом тут, окрім східнослов’янських, з’явились і племена тюркського походження, про що свідчать пам’ятки старовини і топографічні назви деяких населених пунктів, як от: Дуліби, Туричани, Оса. Час заснування самого Турійська достеменно не відомий. Проте археологічні знахідки дають підстави твердити, що люди поселилися тут вже у VI-VII століттях. Як і на територіях ряду сіл, де були виявлені древні городища. А перша писемна згадка про містечко датується 1097 роком у несторівському літописі „Повість временних літ”.
У ХІ-ХІІ століттях територія сучасного району як частина земель історичної Волині входила до складу Волинського, а згодом – до Галицько-Волинського князівства. В різні періоди, крім Турійська, статус міст мали населені пункти Миляновичі, Мацеїв (Луків), Серкизів, Озеряни, Дажва, Городилець і Клевечко (Клевецьк). Три з них отримали магдебурзьке право*.
З історичних джерел відомо, що на старому замковищі серед багон над річкою Турія ще у XI-XV століттях був замок з цілою мережею підземних ходів. Спочатку дерев’яний, а потім – мурований. У литовсько-руську добу князь Роман Сангушко, володар Турійська, відбудував замок і зробив його неприступним для нападників. Він же облаштував шпиталь-богадільню при церкві Святого Спаса. Турійськ був тоді одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині.
У 1569 році була прийнята Люблінська унія. Турійський князь Іван Заславський першим із староруського роду князів перейшов з віри своїх предків у римо-католицизм. Після його смерті полонізацію продовжував син – князь Владислав Домінік. Саме при ньому 1652 року в Турійську відбувся сеймик дворян Волинського воєводства. У цей час в околицях містечка з’явилися загони Богдана Хмельницького, у які масово вливалися міщани і селяни. Після смерті князя Владислава Домініка турійський маєток дістався у спадок його дочці Теофілії, котра через деякий час вийшла заміж за великого коронного маршалка князя Йосипа-Карла Любомирського. Ставши княгинею, побудувала в містечку величний римо-католицький костел Святого Франциска Селезія. Як і Преображенська церква, він був окрасою Турійська, сюди з’їжджалися віруючі з усієї округи.
У 1793 році Турійщина у складі Волинського намісництва (з 1795 – губернії) ввійшла до Російської імперії. Швидкий плин часу приніс нові зміни в життя краю. Внаслідок подій революції в Росії і її фатальних наслідків він потрапив під владу Польщі. Національні та соціальні утиски польських властей супроводжувалися зростанням політичної активності та патріотичної свідомості населення. На Турійщині виникають комуністичні, а згодом і націоналістичні організації. Підпільний комуністичний осередок в містечку очолювала молода вчителька Ганна Жежко. Саме під її керівництвом у 1923 році відбулася перша на Волині першотравнева демонстрація трудящих під червоними прапорами. Разом з іншими її учасниками була заарештована і Ганна Жежко. Але і в Ковельській в’язниці вона поводила себе мужньо і гордо. Більше того, написала і передала на волю знаменитий цикл віршів, які через багато років (уже за радянської доби) вийшли окремою збіркою „Троянди за ґратами”.
У вересні 1939 року мешканці Турійщини, окрилені реальною можливістю об’єднання усіх українських земель, радо зустрічали Червону Армію. 20 січня 1940 року Турійськ став районним центром. 20 квітня 1941 року вийшов перший номер районної газети „Радянський селянин”.
Найтрагічніші сторінки історії Турійська припадають на Другу світову війну. Окупація району тривала з 30 червня 1941 року по 20 липня 1944-го. У цей період фашисти вчинили жорстоку розправу над єврейським населенням, знищивши понад 9 тисяч чоловік. Тисячі людей були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Але не припинявся й опір загарбникам. У селі Вовчак діяв один з центрів створення УПА, поблизу Туричан – партизанський загін імені Леніна. За мужність та героїзм, проявлені у боях за визволення району, 2500 бійців та командирів Червоної Армії були нагороджені орденами і медалями. На честь полеглих споруджено Меморіали Слави та пам’ятники. У Мокреці діє музей бойової слави.
На Турійщині є чимало історичних пам’яток, а Літинський парк – найкращий із п’яти пам’яток садово-паркового мистецтва, які існують на Волині. В районі діє 32 православних храми, окремі з яких оберігаються як пам’ятки історії й архітектури.
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
[ред.] Література
| Населені пункти Волинська області | ||||
|---|---|---|---|---|
| Міста | ||||
|
Берестечко • Володимир-Волинський • Горохів • Камінь-Каширський • Ківерці • Ковель • Луцьк • Любомль • Нововолинськ • Рожище • Устилуг |
||||
| Селища міського типу | ||||
|
Голоби • Головне • Дубище • Жовтневе • Заболотня • Іваничі • Колки • Локачі • Луків • Любешів • Люблинець • Маневичі • Мар'янівка • Олика • Ратне • Рокині • Сенкевичівка • Стара Вижівка • Торчин • Турійськ • Цумань • Шацьк |
||||
