Пелікани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пелікан

Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Веслоногі, або Пеліканоподібні (Steganopodes, або Pelecaniformes)
Родина:	Пеліканові (Pelecanidae)
Рід:	Пелікани (Pelecanus)

Пелікани – найбільші представники ряду веслоногих. Маса дорослого птаха досягає 7-14 кг, розмах крил – 127-320 сантиметрів залежно від виду. В них дещо незграбний масивний тулуб, короткі ноги, довга шия та довгий дзьоб, який за довжиною в 4-5 разів переважає голову. Всі чотири пальці на ногах у пеліканів поєднані гребною перетинкою, що є характеристичною ознакою всьго ряда Веслоногі. На нижній частині дзьоба в пеліканів є характерний шкіряний міхур, що може сильно розтягуватись. За допомогою цього міхура пелікани полюють на здобич (риба, амфібії, для деяких видів – дрібні ракоподібні та навіть комахи), переносять матеріали для будівництва гнізд, а також використовують його для терморегуляції (з огляду на те що в них, як у всіх інших птахів, немає потових залоз). Самці пеліканів дещо більші за самок, і мають довший дзьоб.

Череп викопного пеліканоподібного птаха

Згідно з палеонтологічними відомостями, пелікани з'явились на Землі близько 40 мільйонів років тому. Всьго відомо 10 викопних видів, що належать до родів Pelecanus (з'являються з раннього Міоцену) та Liptornis (з середнього Міоцену). Всі вісім нині живучих видів родини пеліканових належать до єдиного роду Пелікан (Pelecanus).

Пір'я в пеліканів не дуже щільно прилягає до тіла, що, разом з повітряними полостями в кістках, зменшує питому вагу птаха та полегшує утримання на воді. Але ці пристосування унеможливлюють пірнання пеліканів з поверхні води. Тим не менше, деякі види пеліканів (бурий пелікан, перуанський пелікан, за деякими свідоцтвами – також іноді і австралійський пелікан) пірнають при полюванні, пікируючи в воду з повітря з висоти від чотирьох до п'ятнадцяти метрів. Інший, більш розповсюджений спосіб полювання пеліканів, є колективним: вони виганяють стаї риби на мілину, шикуючись в лінію або дугу, а потім на мілкому місці вичерпують рибу, застосовуючи підклювні міхури.

Бурий пелікан, що пірнає за рибою

Також часто в цьому виді полювання можуть брати участь баклани, що часто мешкають поряд з колоніями пеліканів (або навіть формують з ними спільні колонії). В такому випадку баклани пікирують згори на оточену пеліканами рибу, одночасно ловлячи її для себе та підганяючи до пеліканів.

По землі пелікани пересуваються вільно, тримаючи тулуб більш-менш горизонтально, в польоті часто вдаються до паріння.

Гніздяться пелікани колоніально, в кладці 1-4 яєць, насиджування яких продовжується 30-42 дні.

Пелікани, що полюють виганяючи рибу на мілину

Пташенята вилупляються сліпими та голими, пухом вони вкриваються через 8-10 днів, а здатними до польоту стають на 70-75-й день життя.

Пелікани розповсюджені на всіх континентах окрім Антарктиди, переважно в тропічних та субтропічних широтах.

В європейській міфології пелікан вважається символом жертовності – як птах, що живить своє потомство власною кров'ю у випадку вдсутності їжі. Припускають, що таке повір'я з'явилось внаслідок рожево-червоного кольору пір'я на грудях у рожевого пелікана (Pelecanus onocrotalis) – одного з видів, що зустрічаються в Європі. Завдяки цьому повір'ю пелікан став символом спілки педагогів, а також використовувався в середньовічній геральдиці в якості символа відданості та жертовності.

В арабській міфології пелікан поважався через те що, як вважається, допомагав будувати головний мусульманський храм Кааба в місті Мекка, приносячи в підклювному міхурі каміння та, особливо, воду для приготування скріплюючого розчину.

Середньовічний барельєф пелікана, що годує пташенят власною кров'ю

На території України зустрічаються два види пеліканів: рожевий (Pelecanus onocrotalus) та кучерявий (Pelecanus crispus). Поодинокі зустрічі цих птахів відбуваються майже на всьому українському узбережжі Чорного та Азовського морів, постійні ж популяції існують в українській частині дельти Дунаю. Кучерявий пелікан в кількості кілька пар гніздиться в плавнях на південному та східному узбережжі озера Кугурлуй, а харчується на всій території дельти. Рожевий пелікан донедавна гніздився тільки в румунській частині дельти, а в українську прилітав харчуватись. Але, починаючи з 2001 року, співробітники Дунайського біосферного заповідника кілька разів виявляли гнізда рожевого пелікана на території цьoго заповідника, тобто в українській частині дельти Дунаю.
Список видів пеліканів